Щоб там не було, та я дякую Богу за те, що в мене є синок!
Коли Іванка повідомила мамі, що познайомилась з хорошим чоловіком, її щастю не було меж. – Ми вже й не надіялись, що ти в такому віці нас з батьком ощасливиш. Раджу тобі триматися Романа, як кожуха, і довго з дітьми не тягни. – Так в її житті і вийшло. Ще й року не минуло, як в домі з’явився маленький Миколка, та замість радості прийшло одне розчарування.
***
Іванка завжди дуже хотіла дітей, але особисте життя якось не складалося. То траплялися одружені, то ледарі, які не бажають працювати.
І ось, коли їй виповнилося 30, Іванка на сайті знайомств зустріла його: лікар, красень, розлучений. Почалися довгі листування, звідки вона дізналася, що колишня дружина Романа з дочкою живуть далеко, та й вона давно вийшла за іншого.
“Дуже добре”, подумала Іванка, що не будуть нас турбувати, і закохалася в Романа без пам’яті.
Відносини закрутилися швидко, незабаром Іванка переїхала тепер уже до свого чоловіка, якого вона так довго чекала! Іванка була щаслива – їй було кому готувати сніданок, обіймати ночами, та ще й з’явився на горизонті статус дружини.
Її не бентежило те, що коханий не видалив свій профіль з сайту знайомств, і його листування вечорами з якимись подругами. Іванка вважала, що хороші дружини не влаштовуватимуть істерик через дрібниці, вона боялася злякати своє щастя.
Щасливі були і батьки. Роман підкорив маму Іванки своєю ввічливістю. Мама вважала, що доньці несказанно пощастило з чоловіком, вона вже й не сподівалася поняньчити онуків, адже їй уже стукнуло 30.
Довго, до речі, онуків чекати не довелося – Миколка з’явився через рік після весілля. Колеги жартували, що, мовляв, молодець, встрибнула в останній вагон…
Малюкові ледь виповнився місяць, як Роману запропонували роботу завідуючим відділенням в маленькому селищі Тернопільської області. Не вважаючи за потрібне радитися з дружиною, Роман погодився.
Виходити на роботу йому потрібно було через тиждень. Він згріб в оберемок своє сімейство і переселив їх в невелику квартирку.
Іванка плакала, не хотіла їхати далеко від батьків і друзів, та й тягнути малюка в чуже місто було нелогічним. Але Роман був непохитний – його амбіції і впертість були сильнішими умовлянь Іванки.
Чи варто говорити, що одній вдома з дитиною в незнайомому місці дівчині було непросто. Роман, замість того, щоб підтримувати Іванку, став приходити дуже пізно.
Він пояснював, що, мовляв встановлює контакт з потрібними людьми в неформальній обстановці. Пояснював він це грубо, категорично. Один раз навіть штовхнув Іванку…
Образ доброго чоловіка розтанув остаточно, коли на екрані став висвітлюватися один і той же незнайомий номер. А чоловік, щоб поговорити, шукав причину вийти на вулицю.
Іванка намагалася зрозуміти, чому шлюб з цим чоловіком став таким нестерпним, і, що вона робить в цій глушині з тепер таким чужим для неї чоловіком?
Після чергової “установки контакту” Роман прийшов під ранок. Він міцно спав, коли до будинку під’їхало таксі. “Я так сильно хотіла малюка, і не готова псувати життя собі і Миколці, якщо вже чоловік виявився не тією людиною, за яку я виходила заміж”, – подумала Іванка, закидаючи речі в автівку.
Важка дорога, виснажені, втомлені, Іванка з малюком приїхали в рідну домівку. Вона так хотіла батьківського тепла і підтримки, а замість цього з порога почула слова мами: “Це ти погана дружина, скажи дякую, що він тебе таку взагалі взяв! Принижував і гуляв? Ну і що, жінка на те і жінка, щоб так жити! Кому ти тепер будеш потрібна одна з дитиною?”.
Іванка подумала, що вона помилилася дверима. Слухати такі слова було ще важче, ніж жити з таким чоловіком. Але вона знала, що батьки їй все одно допоможуть з Миколкою, а йти їй було нікуди, та й ніяких моральних сил теж.
А що б ви порадили Іванці? Хто правий? Невже мама, яка змушувала доньку жити з таким чоловіком?
Життя то одне…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
