fbpx
життєві історії
Коли коханий зробив мені пропозицію, я погодилася. Почалася підготовка до весілля, я не чекала ніяких каверз. Колишня свекруха втупилася на мене в якомусь заціпенінні, а потім вибухнула гнівною тирадою, сенс якої зводився до запитання “Та як я посміла?” Про те, що у мене з’явився чоловік, колишня свекруха знала, Матвій їй же і розповів. – Ви з моїм онуком переїхали до чоловіка, мені це не подобається. Онуку буде некомфортно на чужій території. – При всій повазі, Матвій з Євгеном знайшли спільну мову

Колишня моя свекруха Валентина Павлівна влаштувала мені сцену, коли дізналася, що я знову виходжу заміж.

Я вже п’ять років як вдова. З колишньою свекрухою стосунки підтримувала рівні, тому що у мене є син, її онук Матвій, з яким вона продовжує спілкуватися. Все було добре, поки вона не дізналася, що я зібралася заміж.

З чоловіком Сашком ми зустрічалися ще зі школи, а в 20 років вирішили одружитися. У шлюбі ми прожили рік, потім його не стало, але у мене залишився синочок, йому сьомий рік зараз. Він дуже нагадує Сашка, просто одне обличчя. Це дуже мене підтримувало всі ці роки.

Валентина Павлівна, з якою у нас завжди були нормальні стосунки, про онука не забула, активно беручи участь в житті Матвія. Ми з нею спілкувалися не дуже близько, в рамках звичайної ввічливості, але онука вона дуже любить. Звичайно, мені її допомога теж дуже доречна була, коли я залишилася з дитиною на руках. Вона проводила з ним майже весь час, поки я працювала. Коли Матвійко пішов у садочок, стало простіше, але бабуся внука регулярно забирала поняньчитися.

Чотири роки у мене не було жодних стосунків. Весь мій час займали дитина і робота. Я не прагнула розпочинати нові знайомства, та й ніде було, мій маршрут складався з роботи, дому, магазину та дитячого садка. Навіть в парк або кудись ще ми ходили разом з сином і моїми подружками з дітками.

Але рік тому я змінила роботу і опинилася в одному відділі з Женею. У нас якось зразу виникла взаємна симпатія, але розвивати її у щось більше я не прагнула, все ж таки у мене маленький син, а чоловікам не надто цікаво виховувати чужих дітей.

Але спілкуватися ми з Женею продовжили, хоча я відразу йому розповіла про Матвійка. Його це не зупинило. Через якийсь час, коли наше спілкування однозначно переросло романом, я познайомила Женю з сином. Вони якось дуже швидко знайшли спільну мову, хоча Матвійко у мене хлопчик не дуже комунікабельний і досить боязкий. Для мене це був показник, напевно, один з найбільш важливих – дитина прийняла мого чоловіка, а той прийняв мого сина.

Ми все частіше проводили час втрьох, а потім Женя покликав нас переїхати до нього. Він жив у власній двокімнатній квартирі, а я орендувала житло. На своє ми з чоловіком не накопичили, успадкованого у мене не було, а до свекрухи йти жити я свого часу відмовилася.

Я довго думала над цим відповідальним і доленосним кроком, але потім вирішила, що з’їхати назад я завжди зможу, зарплата дозволяла. І я погодилася.

Женя навіть зробив невеличкий ремонт у другій кімнаті, щоб вона була схожа на дитячу. Це мене дуже зворушило. Але я уважно стежила за самопочуттям і настроєм сина, і якби йому не сподобалося, було некомфортно там або щось ще, я б не роздумуючи з’їхала, як би мені від цього не було.

Але все було добре. Матвій швидко обжився і звик на новумі місці, вони з Женею проводили багато часу вдвох, той із задоволенням ганяв з дитиною м’яч, грався в іграшки чи у приставку і навіть кілька разів витягав нас всіх на риболовлю. Раніше я всього цього сину дати не могла, а все-таки дитині важливо, щоб поруч був батько. Женя довів, що він стане для Матвійка хорошим батьком.

Коли коханий зробив мені пропозицію, я погодилася. Почалася підготовка до весілля, я не чекала ніяких каверз. Але мені зателефонувала Валентина Павлівна і викликала на серйозну розмову.

Про те, що у мене з’явився чоловік, колишня свекруха знала, Матвій їй же і розповів. Я не бачила нічого такого в цій інформації. Та й свекруха ніяких емоцій спочатку не проявила. А тут вирішила висловитися.

– Ви з моїм онуком переїхали до чоловіка, мені це не подобається. Онуку буде некомфортно на чужій території.

– При всій повазі, Матвій з Євгеном знайшли спільну мову і все добре. У сина є своя кімната, він усім задоволений.

– А потім ти з ним розійдешся і Матвій буде страждати. Знову переїзд, знову зміни. Навіщо травмувати психіку дитини?

– Та хто Вам сказав, що ми розходитися збираємося, я заміж за Женю виходжу!

Колишня свекруха втупилася на мене в якомусь заціпенінні, а потім вибухнула гнівною тирадою, сенс якої зводився до запитання “Та як я посміла”.

– Я закрила очі, коли ти стрибнула до чужого мужика, але заміж?! А про сина ти подумала? Як йому житиметься з вітчимом? Це зараз у вас все добре, але будь-який чоловік хоче своїх дітей. Ти народиш, а Матвій на другий план, щоб не заважав?!

Від такої концентрації нісенітниці я здивувалася. Що значить “вона закривала очі”? Я нікому не зраджую, мій чоловік, на жаль, пішов з життя, а мені ще немає і тридцяти, щоб ставити на собі хрест. І про Матвія було незрозуміло – з чого вона взяла, що я дозволю комусь ображати сина?

Я хотіла сказати багато, але не сказала. По її очах бачила, що марно. Просто встала і пішла. Поки нічого робити не буду, але якщо дізнаюся, що бабуся налаштовує онука проти Жені, зроблю все, щоб вона Матвія більше не бачила до його повноліття. Нехай на себе нарікає Валентина Павлівна у такому разі.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page