fbpx

Коли Лариса плакала, він незворушно розмовляв по телефону з коханкою. На той час його Вероніка вже носила під серцем дитя. Розлучившись з Ларисою, тут же одружився на Вероніці і привів молоду дружину в нову квартиру, подарував їй машину. А та щовечора поверталася в порожнечу: вешталася по кімнатах з кутка в куток, дивилася телевізор, намагалася читати книгу. Але чим би вона не займалася, її думки знову поверталися до Ореста

Весь вечір Лариса роздумувала про те, чому Орест пішов від неї. Вони прожили разом більше двадцяти років. У будинку все є, у обох автомобілі, а найголовніше: виростили дочку – розумницю і красуню.

Поки заробляли квартиру, збирали на одну, потім на другу машину, – все робили за згодою. Але як тільки Орест став працювати на себе і справи пішли в гору, життя сім’ї змінилося. Постійні відрядження, гонитва за прибутком все більше відлучали Ореста від сім’ї. У його словниковий запас міцно увійшло слово “статус”

Чим більше грошей, тим солідніше повинна бути машина, кабінет, навіть хоббі повинні відповідати його статусу. Посилаючись на статус, Орест завів собі коханку – молоду довгоногу. Не можна сказати, що Вероніка була красивою, просто вона була на багато років молодше Лариси.

Друзі розуміюче погоджувалися: став підприємцем, розвернувся широко в бізнесі, – має право. Лариса, звичайно, нічого не знала. Але здогадувалася. Вона все частіше поглядала на себе в дзеркало і помічала нові зморшки і сивину. Змінилася і фігура: з’явилася зрадницька повнота. Змагатися з худенькими дівчатами було вже дуже важко. Так, чоловік теж вже не хлопчик, давно з’явився живіт, почав лисіти, але, мабуть, чоловіки вважають, що їх зовнішній вигляд компенсується гаманцем.

Відчуваючи зраду, Лариса зібралася поговорити з чоловіком відверто, але він випередив її звісткою, що йде з сім’ї. – Дочка доросла, – сказав Орест, – ти забезпечена, а я ще пожити хочу, вже вибач за прямоту, з молодою жінкою, хочу сина виростити.

Коли Лариса плакала, він незворушно розмовляв по телефону з коханкою. На той час його коханка Вероніка вже носила під серцем дитя. Розлучившись з Ларисою, тут же одружився на Вероніці і привів молоду дружину в нову квартиру, подарував їй машину. А Лариса щовечора поверталася в порожнечу: вешталася по кімнатах з кутка в куток, дивилася телевізор, намагалася читати книгу. Але чим би вона не займалася, її думки знову поверталися до Ореста.

Хіба думала Лариса ще п’ять років тому, що залишиться на старості одна. Раніше вона думала, що їх затишні вечори з Орестом – це найцінніше в сімейному житті. Вона з закритими очима могла налити чоловікові в кружку його улюблену норму чайної заварки і також з закритими очима насипати пару ложок цукру. Вона знала всі його звички, його нездужання, всі таблетки і ліки від сезонних недуг. Але виявилося, що чоловік ще “ого-го” – є сили, щоб ще одну дитину  виховати.

У Ореста, дійсно, незабаром народився син. І він з гордістю розповідав усім друзям і знайомим, що тепер у нього є син. Він ходив з гордо піднятою головою, впевненість у погляді, – саме таким побачила його Лариса в місті. Свою біль колишня дружина пережила, переплакала; привчила себе сідати за стіл одна. Якщо вже зовсім тяжко на душі, їхала в гості до подруги або до сестри.

У вихідні обов’язково відправлялася з донькою по магазинах. Намагалася купити, хоч недорогу, але обновку. А навесні здивувала дочку тим, що купила невелику дачку. Всі відмовляли Ларису від городу, говорили, що багато часу і сил забирає. Але Лариса все ж стала дачниця. Вона садила зовсім небагато, працювала в задоволення.

Фізична праця на свіжому повітрі зробили свою справу: тіло Лариси стало струнким і підтягнутим, змінився від свіжого повітря колір обличчя. Восени, як тільки закінчувалися дачні роботи, Лариса йшла в басейн, на фітнес. Друзі та рідні відзначали, як покращала Лариса, навіть погляд змінився – став відкритим, доброзичливим. Від її зневіри і смутку за чоловіком не залишилося і сліду.

У Ореста в цей час підростав син, незабаром хлопчик пішов у перший клас. Дитина росла, молода дружина гарнішала, матеріальні потреби збільшувалися, а ось сили Ореста були вже не ті. Справи в його бізнесі пішли гірше, на широку ногу жити не виходило. Оресту п’ятдесят вісім, через два роки на пенсію. А він хоч сьогодні готовий все кинути і сидіти де-небудь з вудкою на березі або лежати на дивані і дивитися телевізор.

Від пива живіт Ореста став ще більшим, збільшилася лисина, з’явилися глибокі зморшки на обличчі. Поруч зі своєю другою дружиною Веронікою він виглядав, як старий. За його здоров’ям ніхто не дивився. Це раніше Лариса стежила, щоб він вчасно пив ліки, вчасно проходив електрокардіограму. А тепер нікого здоров’я Ореста не цікавило.

Ні, вона не відмовлялася від свого постарілого чоловіка, але і не дбала про нього, як свого часу перша дружина Лариса. Найбільше хвилювалася про батька Яна – дочка Ореста та Лариси. Вона пробачила батькові зраду. Часто дзвонила, приїжджала до нього і намагалася вмовити сходити в лікарню. Але в Ореста, немов, щось надломилося: він став байдужим до життя.

Він, звичайно, любив маленького сина. Але його енергії вже не вистачає, щоб бути з хлопчиком на одній хвилі, ганяти з ним футбол, грати на підлозі в машинки, а, часом, просто не вистачає розуміння. Яна розповідала матері, як змінився батько.

На обличчі у Лариси з’являлася сумна посмішка і вона, зітхнувши, говорила:

– Двічі в одну і ту ж річку не ввійдеш. Все в минулому.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – tapeciarnia

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page