Ми з родиною жили в райцентрі на Полтавщині. Фінансово було складно, бо тато за станом здоров’я майже не міг працювати, тому мама вважай тягнула нас з сестрою сама. Бабусі й дідусь допомагали іноді, але не фінансово.
І ось коли мені було 15, а сестрі 20 років, маму покликала знайома ан роботу в Іспанію. Ми всі порадилися і відпустили маму. Мамі на той час було 39 років.
Зараз мені 33, сестрі 38, мамі – 56. У нас з сестрою свої родини, діти. Мама, яка досі в Іспанії, допомогла нам обом фінансово під час навчання, купила по квартирі, гарні подарунки подарувала на весілля та й онукам завжди перераховує гроші на свята.
Маму ми любимо, завжди розуміли, чому вона там тяжко працює – заради нас усіх. Адже тато вже кілька останніх років майже лежить, мама оплачує йому хорошу доглядальницю. Мама зазвичай хоч раз на рік приїздила додому, але останні 5 років вже не була. Пояснювала це подіями у світі і зайнятістю на роботі – мама багато років доглядає літніх заможних іспанців.
Коли почалося вторгнення, мама покликала мене з двома дітьми до себе в Іспанію, і ми з чоловіком вирішили, що так дійсно поки що буде краще, і ми поїхали.
Вже рік ми тут, взаємини з мамою гарні, умови життя в цій країні подобаються, хоч і хочеться додому. Але від тієї правди, яку я тут дізналася про маму і її життя, я досі оговтатися не можу.
Так-так, мама вже давно не працює. Вона зійшлася з самотнім сином однієї старої пані, яку доглядала до останніх днів. А потім вони стали жити разом з Хосе і у 51 рік мама народила синочка Маркуса, Хоче визнав свого сина, вони щасливі…
Мої донечки дуже подружилися за цей час з моїм братиком, та і я полюбила цю ні в чому не винну дитину.
Але я не знаю, як дивитися потім в очі батьку, говорити чи ні, адже він думає, що мама працює, і чекає її. Мама просить зберегти таємницю, хоч заради мого 5-річного братика, хоч заради самого тата, якому який стає все слабкішим – хвороба бере своє.
Я не осуджую маму, бо не маю на це права – це її життя і право на щастя, вона дуже багато працювала і жила довгі роки заради нас і нашого добробуту, ми з сестрою і татом їй багато в чому зобов’язані.
Але чи правильно це? Мій тато давно по факту чоловік моїй мамів лиш на папері, але все ж таки такий обман по відношенню до нього дуже бентежить мою душу, адже я люблю батька. Чи має він право знати правду? Чи варто запродавати йому таких тривог?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
