Коли мама з татом почули, за кого я хочу вийти заміж, то засмутилися. – Доню, це в тебе буде другий шлюб. Невже перший так тебе нічого й не навчив? – Я не знаю чому, але в Миколі я була впевнена на сто відсотків. І ось недавно до мене прийшла в гості подруга, яка також була проти цих стосунків, і не повірила своїм очам.
З Ігорем ми разом вчилися, зустрічалися майже три роки і після закінчення університету вирішили одружитися. Але спільне життя не пройшло випробування часом і ми розлучилися, благо дітей не встигли завести, так що розлучалися легко.
Я знаю, що Ігор згодом женився і у нього є в вже дітки. Я після розриву близько п’ять років була одна. Потім зустріла Миколу, який на чотирнадцять років старший за мене і зрозуміла, що без цієї людини не проживу і дня.
Через рік вирішили одружитися, але мої батьки були проти такого союзу, за їхніми словами, він необдуманий. Говорили, що він мені в батьки годиться. Друзі теж не схвалювали мій вибір, але я вирішила і не хотіла нікого слухати, про що до цих пір не шкодую. Було неприємно, але я намагалася не звертати уваги на перешіптування колег по роботі.
Для мене неважливо, що він старше, він турботливий, уважний і цінує мене. Я не боюся, що він буде бігати за кожною сідницею і у нас ніколи не виникає сварок через дрібниці, як з першим чоловіком. Може, якраз і через різницю у віці, він ставиться до мене поблажливо, як до дочки.
Після того, як на світ з’явився синок Мирослав, Микола став ще більше любити мене, допомагає у всьому. У нього свій маленький бізнес, він повністю мене забезпечив, і я могла б не працювати, але я не можу сидіти склавши руки, та й робота моя мені подобається. Ось і зараз, після декрету, я вийшла на роботу.
Батьки, зрозуміли, що я щаслива, змінили своє ставлення до Миколи і часто приїжджають до нас, особливо після народження онука. Подруга, яка раніше мене засуджувала, тепер заздрить.
– Як навчити свого чоловіка, щоб по дому допомагав і був такий ніжний? Щаслива ти Галка, говорить мені подруга.
Скаржиться, що чоловік любить посидіти з друзями в вихідний, а не з нею або дітьми. Адже він працює і йому потрібен відпочинок, а їй, виходить, не потрібен. Я думаю, що якби залишилася жити з Ігорем, у мене було б точно так ж життя.
Як добре, що я послухала своє серце!
Автор: Галина
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook