Коли мамі вже стало геть погано, я не раз телефонувала сестрі і просила приїхати. Віра ж не вважала це за потрібне, тому навіть не приїхала провести маму в останню путь. Але коли справа дійшла до спадку, вона швидко прийшла “до тями”. На моєму порозі вона постала з дитиною і сумним виразом обличчя. Всі родичі засудили мій вчинок, але я по-інакшому не могла
Віра, моя старша сестра на три роки. Скільки себе пам’ятаю, батьки завжди її лаяли. Але якщо чесно, було за що.
Вчилась Віра погано, хоча, якщо чесно, була доволі розумною дівчиною, але лінь врешті-решт перемагала. Вже в старших класах вона ходила на “кавалєрку” – дискотеки, танці, гульки. Батьки намагалися її вберегти від поганої компанії, але це їм не дуже добре вдавалося.
Пам’ятаю навіть такий час, як вона чекала поки батьки заснуть, а сама через вікно (квартира на першому поверсі) тікала до хлопців.
Все закінчилося тим, що ледь закінчивши одинадцятий клас Віра привела на світ дитинку. Батьки змирилися, а що їм залишалося робити. Коли моєму племіннику було пів рочку вона з тим хлопцем, батьком дитини, переїхала жити в іншу область. Розписуватися вони не стали.
Я ж закінчила добре школу, потім ВНЗ, і знайшла добре оплачувану роботу. Згодом я познайомилася з Орестом і за рік часу ми відгуляли скромне весілля.
Згодом ми вирішили зайнятися бізнесом. Не все йшло гладко, але якось старалися. І ось сталося горе – занедужала мати. Мені довелося до неї переїхати та доглядати. А моя сестра навіть жодного разу просто не відвідала її, я вже мовчу про гостинці чи гроші на її лікування. Я не раз їй телефонувала, особливо тоді, коли бачила що матері геть погано.
У результаті мати пішла з життя, не попрощавшись із Вірою. А коли ми з чоловіком зробили всю прощальну церемонію за свій кошт, я переписала на себе її квартиру.
І ось приходить нещодавно моя сестра і заявляє, що квартира потрібніша їй, бо в неї син росте. Ми з чоловіком здивовані подібним нахабством. Звісно, ніхто їй нічого віддавати не збирається. Я вже знаю що буду робити – продамо цю квартиру, а виручені гроші вкладемо в бізнес.
Родичі нас паплюжать, щоб ми пошкодували бідну дитину і віддали їй це житло. Всі вони вважають, що якщо у нас бізнес, то ми багачі і в змозі про себе подбати.
Однак ми не поступимося. Житло дісталося мені по праву, бо саме я доглядала матір, а не Віра. Могла б і потурбуватися трішки про маму, раз потребує цієї квартири. Хто їй не давав?
Ми виставили квартиру на продаж і начхати на те, хто що говорить.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
