У нашому під’їзді живуть дві бабусі-подружки, Оля і Неля. Одна на третьому поверсі, інша на другому. Спочатку я познайомилася зі своєю найближчою сусідкою, Ольгою Василівною. Вона, як і я, проживає на третьому поверсі.
Якось раз попросила купити їй продукти: масло, хліб, ковбаску, печиво, а потім вже я сама стала заходити до неї і пропонувати допомогу. Називати себе бабуся веліла Олею: “Нема чого тут возвеличувати мене тим по батькові. В душі себе почуваю не більше ніж на 35” – сказала вона усміхаючись.
Насправді Олі 83 роки, по квартирі вона ходить з трудом (копитця мої втомилися, – каже вона про свої хворі ноги) і з паличкою. Але порядок в кімнатці і в кухні наводить ідеальний. І готує собі гарячі супчики теж сама.
Подружці її, Нелі, 79 років і вона в найближчий магазин ходить самостійно. Тобто, Ольга Василівна, на відміну від подружки, значно обмежена в життєвому просторі (з паличкою далеко не зайдеш, – каже вона), в основному – це територія її квартири. Але саме Оля, в день, коли на карту надходить пенсія, запрошує додому перукаря, щоб привів її в порядок. Стареньким роблять укладку волосся Ольга потім, дивлячись на себе в дзеркало і поправляючи прядку волосся заявляє:
– Панове, ви лише гляньте на мене. Був би в нашому домі якийсь чоловік, років під 80, то обов’язково б звернув на мене увагу. Чи не так? – сміялася вона.
Ольга Василівна робить мені особливе замовлення: купити дорогу каву в зернах, дорогий чай, чорний шоколад, смачні тістечка, а тоді, ближче вечора запрошує нас з Нелею на святкування.
– В такому віці не потрібно чекати свята, а робити його собі час від часу. Хто його знає, коли то життя закінчиться.
Стіл накривається білосніжною скатертиною. Оля сама меле кавові зерна в ручній кавомолці і варить напій в старовинній мідній турці. На стіл ставиться мініатюрний кавовий сервіз з крихітними чашечками і блюдцями, срібні ложечки.
У центр столу Оля ставить розписну фарфорову тарілку з тістечками. Сама бабуся одягає довгу сукню в дрібну синю клітку і туфлі-човники. Неля теж приходить святковою, з легкої ажурною накидкою на плечах, а за нею тягнеться шлейф парфум, який нагадує квіткове поле. Я приходжу з яким-небудь презентом: коробка зефіру або цукерок.
Ми сидимо в дуже затишній Олиній кухні, вдихаємо незрівнянні запахи кави і кориці. Старенькі акуратненько, не поспішаючи, срібними ложечками їдять ніжні бісквітні тістечка, і маленькими ковточками смакують каву, в який додана чайна ложечка коньяку.
Так, завтра знову звичайний день, рутина і дощова осінь на дворі. Завтра рисова каша на вечерю і відварна риба на обід. А сьогодні бабусі відпочивають, спілкуються, сміються і насолоджуються пухкими тістечками. Щічки від крапельки коньяку зарум’янилися, очі заблищали, обличчя помолодшали.
– Люба моя, – звертається до мене Оля, – коли нас не стане, не забувай, будь ласка, робити собі свято!
Пам’ятай, що ти жінка – одягни красиву сукню. Люби себе і балуй – йди в хороший ресторанчик, щоб побути в затишній атмосфері і поїси смачну їжу. Умій розслабитися і забути про проблеми – замов собі келих вина. У тебе цілий місяць будуть приємні спогади про це найтепліший день, але ще з тобою завжди буде очікування наступного маленького свята.
Повір мені, це дуже важливо. Ти можеш працювати на двох роботах, можеш харчуватися на ходу бутербродами, можеш приходити додому втомлена і падати в ліжко без сил, але раз на місяць зупини своє колесо і зроби собі свято для душі.
А й справді, коли в дощовий, осінній або морозний, зимовий день я згадую цю затишну кухоньку, це доброзичливе спілкування, цю з любов’ю приготовану каву, цей літаючий в повітрі легкий аромат квітів, на серце стає тепло і губи чіпає тиха посмішка. І хочеться, щоб так було завжди – в наступному місяці, в наступному році і ще багато-багато років…
PS: на наступному тижні я повезу моїх життєрадісних сусідок в шикарний ресторан, де працює моя сестра. Вона розповіла директору про двох милих стареньких і він обіцяє пристойну знижку. Вчора, трошки хвилюючись, бабусі доповіли мені, що Оля піде в бузковій сукні, а Неля в темно-зеленій, їм залишилося тільки підібрати помаду…
Прошу вас, насолоджуйтеся життям!
Миру вам, дорогі мої!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
