Коли мені було 13 років, ми переїхали до нового будинку, який звели мої батьки.
У будівництві батьку допомагав мій старший брат Петро. На момент нашого переїзду йому було 18 років. Я теж допомагала, але. звичайно, менше. То підмести після всіх, то овочі для вечері чи обіду почистити, то принести щось.
Коли я закінчувала школу, то вирішила, що дуже старатимуся, щоб отримати хорошу освіту і поїхати працювати з нашого маленького містечка у велике місто.
Школу я закінчила із золотою медаллю. Технікум – із червоним дипломом. Після закінчення технікуму я вступила на заочне до університету і влаштувалася працювати у тому самому місті, в обласному центрі, де й навчалася. Мій брат після закінчення навчання повернувся додому до батьків. Вони знайшли йому хорошу, за мірками нашого містечка, роботу, і Петро жив із ними і працював.
Я, закінчила університет, сама знайшла собі роботу своєї мрії у тому самому місті, де навчалася. Почала добре заробляти. До батьків приїжджала часто, через кожні два тижні. Брат мені завжди заздрив, що я живу сама у великому місті, добре заробляю, ніхто мене не повчає та не виховує.
Я в нього питала: А що тобі заважає? Їдь і ти. Знайди роботу і також живи окремо». Але Петро не міг вийти із зони комфорту. Мама його все життя дуже любила, опікувалася, обходжувала, потурала всім його проханням і витівкам.
Пізніше Петро почав багато випивати і втратив роботу. Спробував попрацювати на інших роботах, але та ж сама причина йому заважала. Тепер він, ніде не працюючи, просто жив з батьками за їхній рахунок.
Потім батьки почали хворіти. Першим заслаб тато, він потребував догляду. Пізніше захворіла і мати. Будинок, де мешкала моя сім’я, був великий. Мамі завжди було самій важко там наводити порядок, а як зліг тато, ще важче.
Брат мій закидав за комір, я часто їздила до них, щоб допомогти мамі по дому і господарству, у догляді за татом. Мені було її дуже шкода.
У свої приїзди я помічала, що ремонт псується з роками. Тому щороку я брала відпустку та намагалася підтримувати зовнішній вигляд будинку. І він зараз хороший.
Наприклад, я клеїла шпалери в кімнатах, фарбувала у будинку вікна, підлогу, господарські будівлі у дворі, ганок, паркани. Купувала нову та сучасну побутову техніку в будинок, тюлі, штори, деякі меблі.
Крім мене, цього більше ніхто не робив. Батьки не мали здоров’я для цього. Брату було байдуже, в яких умовах він живе. Його все влаштовувало.
Я питала в Петра: «Чому ти не працюєш? Невже тобі не хочеться жити в добрих умовах?». Він казав, що йому і так добре, йому, мовляв, багато не треба.
Коли я приїжджала у вихідні, весь час була зайнята прибиранням у будинку. Я не мала навіть часу зустрітися з друзями. Надвечір я вже так втомлювалася, що просто падала з ніг від утоми.
Пізніше я вийшла заміж. Через якийсь час ми з чоловіком купили квартиру у місті, де працювали. Батьки купити квартиру нам не допомагали. Ми взяли кредит та самі його виплатили.
Полинув на небеса тато. Я відмовилася від спадщини на користь мами. Зараз мама дуже хворіє. Брат уже не п’є і сяк-так працює. У мене народилася дитина. Зараз я не можу їздити до мами, бо дитина маленька, а їхати далеко. Але в ті рідкісні приїзди я завжди засмучуюсь, що будинок, який будував мій тато, занепадає.
Мама дуже слабка і майже не виходить надвір. Брат все одно не доглядає будинку. Все скрізь брудне, старе, не доглянуте, скрізь безладдя.
Будинок зараз оформлений на маму. А я замислилася. Якщо так станеться, що мами не стане, а ми з Петром ще живі, чи вступати мені в спадок?
Адже, з одного боку в мене є своє житло. А з іншого боку, житло у мене нажите в шлюбі з чоловіком. Раптом ми розлучимося, і мені на старість захочеться повернутися в батьківський дім, а брат скаже, що він тут хазяїн.
Як гадаєте, чи правильно вступати у спадок, якщо у брата це єдине житло? Можливо, Петру захочеться, щоби я відмовилася на його користь, щоб він відчував, що він єдиний власник і господар.
Але ж у мене ж дочка. А це батьківський будинок, може, моїй дитині він колись там стане в нагоді. Ділянка чи будинок. У брата дітей немає, він не одружений, але зустрічається з жінкою, у неї син.
Порадьте, будь ласка, як мені вчинити правильніше.
Автор: Дарина
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
