Мама повідомила, що повертається додому, я подумала, вона забезпечить свого онука всім необхідним, але мама мене підвела. Та про все по порядку.
Мій тато залишив нас з мамою, коли мені було 5 років. Він пив і я його пам’ятаю не дуже добре. Мама розповідала, що він на початку їхніх стосунків був дуже милим і дбайливим чоловіком. Але сімейна рутина і відсутність нормальної роботи зламали його, і він почав заглядати на дно склянки.
Де він зараз, я зовсім не знаю, я вже доросла і він мені непотрібен, навіщо ворушити старі зв’язки.
А потім, через тяжке фінансове становище і необхідність мене забезпечувати, мама виїхати на заробітки за кордон, в Іспанію, мені на той момент було 7 років. Мене вона залишила з бабусею, тож я виросла на вихованні «старої школи».
Моя бабуся в молодості була акторкою театру. І часто мені про це розповідала. Вона радила мені знати собі ціну і ніколи не розмінюватися на дрібниці. Я вважаю, що тільки завдяки її порадам я знайшла собі гідного чоловіка, а не одного з хлопчиків, які мене колись цікавили. Отака у мене розумна бабуся.
Тим часом мама знайшла непогану роботу та почала заробляти дуже пристойно. Принаймні за мірками нашого міста. Вона надсилала нам з бабусею гроші, тож я рано почала розуміти, що таке стиль і догляд за собою. Тим більше, бабуся мене в цьому повністю підтримувала.
На жаль, мама не могла часто приїжджати додому, і це трохи позначилося на нашому спілкуванні. Тяжко говорити навіть із рідною людиною, якщо бачишся з нею півгодини раз на два тижні по відео з не дуже якісним звуком та картинкою.
Вперше мама приїхала на місяць, якраз перед моїм весіллям. Ми вдосталь поспілкувалися, я познайомила її із зятем. А на самому весіллі мама вручила мені ключі від нашої нової квартири. Достойний подарунок для молодої сім’ї, я за це їй дуже вдячна.
Я була ще молода, 19 років. Але в мене вже тоді був чоловік, квартира та багатообіцяючі перспективи. Після цього мама повернулася в Барселону і продовжила надсилати мені гроші. Отже, я могла зосередитися на пошуках себе. Багато дівчат мене зараз зрозуміють, я знаю.
Я продовжувала спілкуватися з мамою, і від неї дізналася, що в її планах приїхати додому назовсім. Не одразу, через 3 роки. Але це було зовсім нічого в порівнянні з тим часом, що вона витратила на своє іспанське життя. Я відверто раділа, бо бабуся вже ставала зовсім старенькою і потребувала догляду.
Але три роки, навіть трохи більше, промайнули досить швидко. Я стала мамою чудового хлопчика Олекси, і цей день запам’ятаю назавжди. Ми народжували у воді, тому все було максимально екологічно і натурально. Чоловік купив дуже багато всього. Якісні пелюшки, ліжечко, коляску, найчистіші та натуральні суміші. А також море одягу для немовлят.
Вийшло це все дорого, адже нічого ношеного я б на свою дитину не вдягла. Довелося навіть брати кредит. Але я не хвилювалася, адже мама мала мене зрозуміти як жінка жінку. Я зовсім не думала про такі дрібниці, я була в гармонії з усім світом.
А виявилося, дарма. Бо моя мама, яка приїхала нарешті додому, насамперед поїхала до бабусі, дізнатися, як у неї справи. А тільки потім уже до мене та до свого тримісячного онука. Я чекала на подарунки і, найголовніше, фінансування. Всім відомо, що витрати на дитину в наш час якісь зовсім божевільні.
Однак мама заявила, що втомилася. Вона хоче купити квартиру, відпочити якийсь час та знайти собі роботу тут. І нічого більше.
Тобто, вона просто працювала на себе! Збирала Копила собі на квартиру і зовсім не думала про мене та малюка. Я, звичайно, пояснила їй свою думку. Про те, що я розраховувала на її допомогу. Про те, що чоловік не справляється, адже він працює один, поки я сиджу із сином.
Але моя мати сказала, що тепер я доросла жінка і мені слід почати економити, або ж знайти якесь інше джерело доходу. Сказала мама це холодно і без емоцій.
Як на мене, це і є справжнісінька зрада. І лицемірство. Мене не вчили бути працьовитою. Я просто не створена для цього, і це зовсім не мої примхи. Я з дитинства знала, що фізична праця – це не моя, мій шлях має бути більш насиченим та духовним. Але ні, мама навіть не хоче чути про це. А я свою витончену натуру переламати не можу. І що мені тепер робити?
Чоловік клянеться, що рано чи пізно ми виплутаємося з усієї цієї колотнечі. Але я бачу, що справи його йдуть не так добре, як хотілося б. Вадим часто приходить пізно, з червоними втомленими очима. А у вихідні може дозволити собі махнути келишок або два перед обідом.
Я з сумом і страхом згадую про батька, але відразу жену ці спогади геть. У нас не буде все добре. Але що саме робити, я навіть не можу собі уявити. Мене обдурили, кинула мама вже вдруге в житті, і тепер ніхто не хоче брати за це відповідальність.
Допоможіть, будь ласка, порадою, як мені впоратися з усіма цими труднощами? Адже я молода мама, і мій емоційний і душевний стан дуже важливі насамперед для малюка!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.