Є у мене подруга Настя, 29 років, незаміжня і ніколи не була в серйозних відносинах.
Настуня маленького зросту, повненька і відверто кажучи «на любителя» зовні, працює в держустанові, отримує мало, живе в гуртожитку, освіти немає. Дружимо ми вже 8 років і весь цей час вона постійно шукає собі чоловіка і ніяк не може знайти.
Прийшла вона до мене в черговий раз в гості, і, як зазвичай, завела розмову що їй, дивлячись на нас, дуже хочеться сім’ю, чоловіка, дітей і хоча б стабільності в житті. Що роки йдуть, а вона не молодіє і не кращає, а щастя немає. Слізно просила допомогти їй, познайомити з кимось з нашитх знайомих.
Мій чоловік працює в автосервісі, і я запитала його, чи є у них неодружені розумні хлопці. Коля відповів, що є один дуже хороший хлопець – роботящий, не п’є, самотній, адекватний.
Вирішили ми, словом, спробувати попрацювати купідонами. Пояснили хлопцеві, якого звуть Віктор, суть справи, він погодився.
Запросила подругу поговорити, порадувати новиною про майбутнє знайомство і домовитися про зустріч.
Настя прибігла радісна і стала розпитувати, хто він.
Я починаю пояснювати: автотехнік, розумний, її ровесник, неодружений, дітей немає, з головою дружить.
Тут подруга змінюється в обличчі і видає фразу, від якої я впадаю в ступор:
«А навіщо мені технік? Ні, мені технік не потрібен. Я хочу солідного, директора якогось, красивого, розумного, щедрого».
Я втратила дар мови дар мови. Одне крутилося на язику: «А навіщо красивому, розумному, неодруженому, багатому директору немолода вже, не надто красива, небагата, неосвічена ти?»
Не хотілося руйнувати багаторічну дружбу з Настею і ображати людину, промовчала.
Тим часом Вітя чекав зустрічі і було дуже соромно пояснювати йому причини відмови подруги. Вирішили зробити «хід конем», познайомити хлопця з іншого моєю подругою. Звичайною жінкою, 30 років, середньої статури, середньої зовнішності. Домовилася я з Олею, вона охоче погоджується на техніка, відбувається обмін номерами телефонів, зустріч.
За словами подруги після зустрічі – вона в захваті від хлопця, чекає наступного побачення. За словами хлопця – «Вона нічого, але далеко не модель, не мій типаж, я люблю високих, молодих, з шикарною фігурою, красивим обличчям і дорого одягнених».
Три людини, які потенційно могли б уже давно знайти сімейне щастя, в гонитві за ідеальними партнерами гають свої роки, не помічаючи звичайних простих людей! А потім приходять ці люди до нас в гості і кажуть
«Ось заздримо вам білою заздрістю, у вас сім’я, діти, затишок, а ми самотні і так нещасливі».
При цьому Коля у мене далеко не директор, а я далеко не модель. Але ми любимо одне одного, а не вигадані еталони!
Одним словом, самотні люди, досить жити ілюзіями, чекати принців і принцес!
Життя так швидко біжить, оглянутися не встигнете, як вже старість. Подивіться на всі боки, поруч можуть бути чудові люди, з цілком пересічною зовнішністю і скромними доходами.
Не соромтеся іноді критично подивитися на себе, запитати себе: «А відповідаю я сам чи сама своїм запитам?»
Дівчатам – маленька мудрість від мене: «Хочеш стати дружиною генерала – вийди заміж за лейтенанта».
Хлопцям від мого чоловіка: «Краса обличчя через роки згасне, краса душі – додасться».
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
