fbpx
життєві історії
Коли ми були у сватів на сватанії, вони поводились дуже гарно. Сама Юля, наша невістка, досить скромна, що не може не радувати в наш час. Ми розуміли, що відгуляти весілля не так вже і дешево,  але за круглим столом домовилися, що не на всі гроші, але все ж відгуляємо. І ось недавно прийшов наш Остап засмучений. Я спершу подумала, може з Юлею полаялися, але ні – ще гірше. Тепер не розумію, як правильно маю вчинити. Ми ж також не мільйонери

Коли ми були у сватів на сватанії, вони поводились дуже гарно. Сама Юля, наша невістка, досить скромна, що не може не радувати в наш час. Ми розуміли, що відгуляти весілля не так вже і дешево,  але за круглим столом домовилися, що не на всі гроші, але все ж відгуляємо. І ось недавно прийшов наш Остап засмучений. Я спершу подумала, може з Юлею полаялися, але ні – ще гірше. Тепер не розумію, як правильно маю вчинити. Ми ж також не мільйонери.

Нашому з Петром сину 20 років. Остап вчиться на другому курсі університету, вчиться платно. Самі розумієте, це недешево.

Недавно він привів до нас на оглядини свою наречену. Ну, як на оглядини. Виявилося дівчинка чекає дитину, і молоді прийшли порадитися, що робити далі. Дівчинці лише 18 років. Але, загалом, вона нам цілком сподобалася – скромна, спокійна.

Переговорили ми, звичайно, зітхнули, але вирішили підтримати дітей. Це ж наша єдина дитина, як не допомогти. Дитина це вже не жарти. Та й, знову-таки, це ж наш онук чи внучка. Хоч і не планували ми так рано дідом з бабкою ставати, але що робити. Від цього не застрахований ніхто. Одне порадувало, що Остап з себе відповідальності не зняв – значить, правильно ми його виховали.

Вирішили влаштувати, щось типу сватання, щоб зустрітися з батьками нареченої і обговорити подальші дії. Прийшли в призначений час в гості. Нас досить гарно зустріли, ми – з тортиком, вони – з салатиками. Посиділи, обговорили. Діти хочуть весілля. Невелике торжество, але потрібні чималі гроші.

Остап у нас єдиний син. Грошей зайвих немає, але якщо взяти підробіток, та заощадити, то прорвемося. На тому й вирішили, що все скромненько, але не гірше, ніж у людей.

Вирішили все робити навпіл і за традиціями. Ми молодим обручки купили і половину за ресторан оплатили. Через тиждень вже і свято сплановане. Тут якось Остап приходить додому засмучений , питаю: “Що трапилося? Посперечалися чи що?”.

Виявляється, батьки Юлі (так звати невістку) вирішили, що все дуже дорого і такі суми вони не потягнуть. Сказали синові: “Ти вже практично чоловік, значить сам все і оплачуй. Ні, ми, звичайно, повернемо частину грошей, але не зараз. Зараз грошей немає. Ну, або нехай твої батьки, як би в борг, нам дадуть, а ми як зможемо відразу повернемо”.

Сказати, що я здивована, нічого не сказати. У нас все куплено, ресторан оплачений, гості запрошені, причому, з їхнього боку гостей в 2 рази більше (невже вони не розуміли на що йдуть). Подзвонила майбутнім сватам, а вони кажуть: “ми не знали, що все так дорого, ми не очікували, у нас несподівані витрати, ми потім повернемо, гостей скасувати не можемо, а то образяться”.

Все скасувати? Так сина з невісткою шкода, адже пообіцяли вже. Та й в ресторані всю суму не повернуть. Та й наші родичі теж образяться. Ми в повній безвиході і розгубленості. Якщо вони зараз так себе повели то, що далі буде? Чи все-таки скасувати? Або повірити, можливо й правда, повернуть гроші?

Вони, навіть, доньці сукню на весілля не купили, бідна дівчинка, ходить в очі мені заглядає, видно на нас сподівається. А нам, щоб другу частину оплатити, треба кредит брати або у людей позичати. І наречену якщо одягати, теж не 3 копійки. Ось, що робити? Голова обертом йде.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page