Коли ми минулого року з чоловіком і трьома дітьми виїздили в Польщу на 6 місяців, дали моїй мамі ключі від воріт і будинку – квіти поливати, собачку годувати, рибок.
А після повернення самі якось посоромилися запитати ключі, а мама не повертала. Іноді вона ними користувалася, приходила коли ми вдома у будь-який час і відкривала своїм ключем. Іноді дзвонила, попереджала, що зайде. Іноді ні.
І ось ситуація, яка поклала цьому край.
Діти були у свекрів, а ми влаштували романтичну вечерю-побачення. Уявіть собі картину, сидимо, дивимося фільм, обіймаємося – як відчиняються ворота хвіртки, хтось швидким кроком мчить до вхідних дверей, стукає по вікнах.
Ми природно злякані, швидко приводимо себе в порядок, чуємо, як відкриваються вхідні двері та залітає мама. Тут чоловік і попросив наполегливо забрати в неї ці ключі.
Мама шпурнула в нас ключами, образилася і пішла. Після цього в телефонному режимі конфлікт тривав ще три дні. Ситуацію зам’яли, але осад залишився надовго.
Чи варто говорити, що така тісна спорідненість із ключами псує стосунки у сім’ї. В принципі, ключі нібито мають бути в когось з рідних, але користуватися ними потрібно тільки в крайніх випадках, а не як моя мама.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”