fbpx

Коли ми обирали ресторан для святкування, з нами була і Ольга Карпівна, мама Валентина. Спершу вона мовчала, а згодом вирішила вставити “п’ять копійок”. Ми ледь її зупинили. – Ну яка фарширована риба? Яке олів’є? Все це не в моді. – Вилетіла вона, чорніше хмари. А на весілля так і не прийшла

Коли ми обирали ресторан для святкування, з нами була і Ольга Карпівна, мама Валентина. Спершу вона мовчала, а згодом вирішила вставити “п’ять копійок”. Ми ледь її зупинили. – Ну яка фарширована риба? Яке олів’є? Все це не в моді. – Вилетіла вона, чорніше хмари. А на весілля так і не прийшла.

З майбутнім чоловіком ми познайомилися майже десять років тому. На той час у моїй власності вже була своя квартира. Вона перейшла мені у спадок від батьків. А Валентин жив із мамою та братом.

Обидві наші квартири були на першому поверсі. Тож не дивно, що мені доводилося досить часто перетинатися з майбутньою свекрухою. І кожну зустріч я була свідком того, як вона намагається опустити до “плінтуса” свого рідного сина. Хоча, до мене ставлення було зовсім іншим. Я особливо не дослухалася її слів, але висновки для себе робила.

Згодом я зрозуміла, що таке сусідство мені не до вподоби. Тож вирішили з майбутнім чоловіком продати мою квартиру та переїхати до іншого району: обирали нове житло подалі. Переїзд вдихнув нове життя у наші стосунки. Почали планувати весілля.

Валентин був категорично проти того, щоб його мати приходила на торжество. Валентин був упевнений, що з її провини все завжди йде не так. Йому вистачало того, що вона зіпсувала йому дитинство: образи, навіть із хати виставляли. Але в мене була трохи інша думка щодо цього: будь-які батьки гідні поваги. За підсумком, я переконала Валентина, щоб його мати була присутня.

Але мені це рішення вилізло боком. Ольга Карпівна навіть не намагалася показати щастя. Коли ми обирали ресторан, Ольга Карпівна поїхала з нами. Стала нам нав’язувати своє, давнє та древнє. Я відмовлялася, як могла. І в кінцевому результаті, коли ми таки дали її порадам відмову, свекруха сказала на нас – “молоде і не мудре”.

Після цієї “сценки” Ольга Карпівна на весілля так і не прийшла. Навіть спілкування у нас перервалося на кілька років. Але нещодавно нам Боженька подарував донечку, на яку ми дуже чекали. І тут свекруха почала дуже активно про себе нагадувати: намагалася налагодити спілкування, аби їй дозволили побачити онучку.

І знову все повторюється. Я вважаю, що дитина сама має обрати: чи треба їй спілкування з такою бабусею чи ні. А ось чоловік виступає категорично проти того, щоб вони спілкувалися. Не хоче навіть бачити поряд свою матір із нашою донькою. І що робити, навіть не знаю.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page