Коли ми переїхали в свою квартиру, я видихнула. До того моменту, я спершу дні в календарі викреслювала, а згодом стала і години рахувати. Все, лиш би окремо від “матусі”. – Ну, що Оксано, дах над головою є, пора і про спадкоємців подумати, – сказав чоловік. Я не заперечувала. Стали ми батьками чудового хлопчика, і з того моменту, “мама” в нас днювала і ночувала.
Заміж я вийшла 5 років тому. Артем мій – людина чудова.
Невеликий, але перспективний бізнес, приємна зовнішність, поступливий характер. З таким і в люди не соромно вийти, і вдома не ледар – помічник з золотими руками. Жити вирішили з мамою чоловіка. Причина банальна. Свого житла у нас не було, а орендувати – дорого.
У мами – трійка. Так що вирішили жити-поживати, та на квартиру грошики збирати.
Як ми жили, напевно, краще не розповідати. Мама у чоловіка хороша. Вдячна я, що сина гідного виховала. Але ось свекруха вона… так собі, скажімо.
Варю я чоловікові борщ з його котлетками улюбленими, а вона ввечері згадає, що сьогодні свято якесь незначне (день вчителя наприклад), і роли замовить – сет величезний. А мій борщ нехай собі в холодильнику, псується.
Мию я вікна, а вона – ніби не бачить, каже, треба завтра зранку вікна помити. Куплю я хліб, а він їй не такий. Треба було не чорний, а з кунжутом. Лаятися ми особливо не лаялися, але до покупки нашої квартири я спочатку рахувала роки, а потім мало не годинник.
Придбали ми житло, хорошу квартиру. Грошей трохи не вистачило, взяли кредит. Тут чоловік про дитину заговорив. Ніби як ця тема у нас спочатку особливо не піднімалася, тому що я відразу сказала, що діти – тільки в своїй оселі.
Народився у нас хлопчик славний. Так і назвали – Славік. І ось тут почалося.
Схоже, свекруха забула, що у неї є будинок. У всякому разі, у нас вона набагато частіше бувала, ніж удома. Я і так вся втомлююся, пелюшки, сорочечки, пляшечки, купання. А тут ще “мама” зі своїми вічними порадами. Ось їй богу, здавалося, що я навіть мию Славка неправильно.
Потім взялася мені вказувати, що я готувати чоловікові повинна. Потім як ми спати повинні – вона за спільний з дитиною сон. Загалом, розлютила вона мене конкретно в останній раз. Я чоловіка шкарпетки викинула, а вона їх зі смітника дістала, і сказала, що хороша дружина б їх зашила. Ну я і сказала мамі, куди вона йти повинна. Без “напрямку”, але чітко і ясно.
Свекруха образилася, чоловік третій день зі мною не розмовляє. Я ніби й права, а в підсумку виходить, що і ні.
Що робити, розуму не прикладу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
