Коли ми під’їхали до пологового будинку, всі родичі Руслана вже були там. Сама ж Олеся час від часу виглядала стурбовано у віконце, і махала нам рукою. Такий натовп під дверима клініки був цікавий всім працівникам, ще б пак – вулик, повз який просто так не пройдеш. Нарешті з’явився і новоспечений татусь. Святкувати це дійство ми відмовились, але не всі такі розумні.
***
Моя двоюрідна сестра привела на світ дитятко. Нас запросили на виписку з пологового будинку. Треба було їхати в сусіднє місто, тому ми приїхали раніше призначеного часу.
Спочатку заїхали додому до сестри. До виписки залишалося години півтори. Вдома нас зустрічав щасливий Руслан, чоловік сестри. Весь його вигляд говорив про те, що відзначати він почав своє батьківство ще напередодні.
Його друг господарював на кухні, намагаючись хоч щось приготувати запрошеним. На кухні були гори посуду, нерозібрані пакети упереміш з їжею. Хаос повний.
Ми удвох з Русланом абияк, по-швидкому, спробували це розгребти. Швидко нарізали пару салатів, друг займався гарячим. З розмов, вони накликали купу родичів по лінії чоловіка в гості. Я була здивована. Ну навіщо?
Мій чоловік з ледве живим Русланом прикрашали квартиру кулями, готувалися до зустрічі мами з дитиною.
З квартири ми вийшли всі разом. Ми поїхали на своїй автівці, Руслан на своїй. Сказав, що заїде купити квітів і відразу за дружиною з малюком.
Під’їхали до пологового будинку. А там купа родичів з боку Руслана. Веселі, з кулями і квітами.
Стоїмо всі чекаємо, коли тато під’їде. Виявляється, він ще повинен привести речі на виписку для дружини і для дитини.
Минуло хвилин 30. Зателефонували, каже, що їде. Олеся стоїть у віконці і нам періодично махає ручкою, ми їй.
Минула година. Щасливого батька все немає. Олеся вже нервує. Ще раз подзвонили, каже, що ось уже, зараз під’їде.
Через півтори години новоспечений батько все-таки приїхав. Забув речі на виписку, повертався додому. Потім забув купити квіти, знову повертався.
Гаразд. Нарешті, Олеся до нас змогла вийти. Зустріли, привітали, вручили квіти і подарунки. Сфотографувалися на пам’ять. Весь пологовий будинок із завидною цікавістю спостерігав за нашою галасливою компанією.
Родичі націлилися в гості, а ми з чоловіком вирішили не їхати. У нас маленька дитина і так досить втомилися від усього цього, в гостях з нею було б важко. Так, і не планували ми. Я не думала, що після пологового будинку, буде організований стіл, та й молодій мамі не до святкування. Зустріли і розійшлися, навіщо столи?
Родичі Руслана прогостювали у сестри до пізнього вечора. Вона мені потім дзвонила, скаржилася, що ледве-ледве змогла їх випровадити. Вона вже потім просто пішла в іншу кімнату до дитини, а вони самі відзначали. Потім Олесі довелося все прибирати за ними, Руслан був не в змозі.
Ось питається навіщо? Я пам’ятаю, як мені було не до того після виписки. Швидше б додому потрапити. Які вже тут родичі?!
Виходить, чоловік сестри тільки для себе свято зробив. А про дружину і не подумав.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
