Моя свекруха Ніна Гаврилівна – не дуже хороша людина. Вона часто нас відвідує, і коли вона каже, що їй треба йти, я знаю, що просидить ця жінка в нашій квартирі, щонайменше ще з пів години. Але вона не сидить тихенько на кухні чи у вітальні, а нишпорить по квартирі…
Моя історія доволі класична. Уже коли мій майбутній чоловік Роман познайомив мене зі своєю мамою, я зрозуміла, що я не бажана в її родині.
Ніна Гаврилівна, незважаючи на те, що посміхалася і виглядала доброзичливо, але щойно Роман опинився в “чужих руках”, вона відкрила свого “чорного рота”.
– Скільки хлопців у тебе було до мого синочка? – різко почала вона.
– Що, перепрошую? Я не зрозуміла!
– Скільки вже їх було у твоєму “списку”?, – повторила вона своє запитання.
– Це моя особиста справа.
Я не здалася.
– Я тільки для того, щоб мій Роман випадково не привів додому якусь “вітряну” дівчину…. – додала вона.
Вона мене приголомшила. Я ніколи не розповідала Роману, але точно ніколи не забувала цього. Я сказала собі, що мені доведеться бути пильною поруч з Ніною Гаврилівною.
Хоча я намагалася уникати Ніну Гаврилівну, наскільки могла, мені це не завжди вдавалося.
Час від часу ми таки їздили з Романом на свята до його матінки. Я не могла сказати йому в очі, що не можу довго знаходитись поруч з його мамою. Якби моя воля, я б і не їздила до неї.
Найважче було, коли я була при надії. Передбачалося, що Ніна Гаврилівна допоможе мені з дитиною, тому що після операційного втручання я почувалася не дуже добре.
Але я б краще впоралася з усім сама, ніж мати біля себе цю “чорну” жінку.
Вона коментувала все: від вигодовування до зміни підгузків і присипляння. І їй, звичайно, нічого не подобалося. Я була настільки пригнічена через свекруху, що навіть не насолоджувалася першими днями та тижнями синочком.
Коли ми влітку поїхали у відпустку, я домовилася з подругою, щоб вона іноді приходила і поливала квіти. Але чоловік сказав, що ми не будемо турбувати Ольгу, тому що його мама любить це робити.
Я хочу вам сказати, що зовсім не змогла насолодитися своєю відпусткою. Мені стало цікаво, що моя свекруха буде робити в нашій квартирі, адже вона обов’язково всюди засуне свого носа.
Сталося те, чого я боялася найбільше. У шафі, на самому верху і ззаду, в місці, куди можна потрапити лише ставши на табуретку, лежить мій щоденник. Повернувшись із відпустки, я виявила, що він там лежить догори дном. Я б ніколи цього не зробила, тому це справа рук лише свекрухи.
Мені відразу стало погано, бо саме там я пишу всі свої потаємні думки. Одним словом, те, чого б я не сказала не тільки своєму чоловікові, але, можливо, навіть найкращій подрузі.
І тепер мені цікаво, що Ніна Гаврилівна “витягне” з нього, щоб мене “вколоти”. Зрозуміло, що це станеться, питання лише в тому, коли.
Її “чорна” посмішка, якою вона зустріла мене після відпустки, лише підтвердила мої думки…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“