Коли ми з чоловіком купляли квартиру, свекруха справді нам додала чималу суму. Це було зроблено в якості подарунку на весілля. Мої ж батьки вже в придбану квартиру замовили меблі, і деяку техніку. Вони навіть не мали “лишніх” грошей, тому прийшлося брати кредит. І ось недавно чоловік повернувся від своєї мами, і заявив, щоб ми цю квартиру переписали на його маму, бо в неї також тут частка є.
Повернувшись із роботи, я одягнула фартух, і приступила до свого прямого обов’язку, приготування вечері, поки чоловік не повернувся з роботи. В невеличких перервах я забігала до сина в кімнату, і контролювала його виконання домашнього завдання. Наш з Валерієм син Євгенко навчається в четвертому класі.
Валерій затримувався на роботі. Він попереджав, що має невідкладні справи. Приїхав він ближче до дев’яти, ще й до повного щастя – в поганому настрої.
Забираючи у нього курточку і пакет з продуктами, я мимоволі поцікавилася у Валерія, де він був так довго. Він відповів, що мав важливу зустріч із замовником, ну а після на декілька хвилин заскочив до своєї мами.
Мені відразу стало все зрозуміло. Ось вона і є причиною поганого настрою мого чоловіка. Знову свекруха щось наспівала Валерію у вуха. Але виду я в той момент не подала. За столом я лише ввічливо поцікавилася, як мама, як її здоров’я. Чоловік почав розповідати, що у мами нічого не міняється, все ці ж проблеми зі скачками туску.
Потім, коли Євгенко поїв і пішов в свою кімнату, Валерій попросив мене присісти до столу, оскільки в нього була якась серйозна розмова. Я вже здогадалася, що без свекрухи тут ну ніяк не обійшлося, і взялася уважно слухати чоловіка.
Валера почав мудрувати, говорити, що мама як завжди хоче, щоб було всім краще. Вона дуже переживає. Її хвилює наша сім’я. Тому вона вважає, що квартиру потрібно переоформити на неї. І такому рішенню є аргумент, на її думку. Адже моя свекруха додала нам певну суму, коли ми з чоловіком купляли квартиру (це було в якості подарунку на наше весілля). А вже мої батьки брали спеціально кредит, щоб допомогти нам з меблями і деякою необхідною технікою.
Ось вона і вирішила, що її частка в цій квартирі є, і вона має на неї повне право.
Я була не те слово, здивована. З чого раптом свекруха має право на нашу квартиру? Так можуть і мої батьки претендувати на цю нерухомість. Давайте вже вчинимо по-справедливості. Та й про що взагалі може бути мова, якщо це подарунок.
Валерій сказав, що мої батьки не так багато вклалися, як його мама, тому претендувати не мають права. Він говорив, а я бачила в ньому його маму, свою свекруху. Це ніби вона, своїм ротом до мене промовляла.
Це ще більше привело мене в лють. А чоловік без зупину ніс якусь нісенітницю. Виявляється, що мама переживає, раптом наш шлюб розпадеться і я заберу квартиру собі, тоді вкладені свекрухою гроші пропадуть. А якщо ми зробимо все, як хоче мама Валери, тоді нерухомість залишиться при ній і всі будуть спокійні. На цих словах Валера усміхався, але мені від цього легше не стало.
Я спробувала пояснити, що краще все залишити так як є. Але Валерій став переконувати, що до батьків треба прислухатися. Вони старші і краще нас все розуміють.
Я скипіла. Я прекрасно розуміла, що мій чоловік давно почав прислухатися до своєї матусі. Щоправда лише тоді, коли це вигідно йому. Тільки зараз це безглуздо звучить.
– Ну ось ми, наприклад, розлучимося і наш син залишиться зі мною на вулиці?
На що чоловік заявив, що у мене є квартира, яка дісталася мені від бабусі і знаходиться вона в районному центрі, тому на вулиці ніхто не залишиться.
Я вже закипала від гніву. Я запитала, може цю квартиру теж переписати на його маму, щоб вона заспокоїлася. А то їй це майно життя не дає. Чоловік образився. Сказав, що його в цій хаті не розуміють. Звичайно. Що тут розуміти? Те, що свекруха вклала гроші в житло, в якому мешкає ненависна невістка? Це ясно, як божий день. Ще зрозуміло, що цій жінці начхати на онука. Для неї важливий тільки її синок.
Якщо часом в нашому житті виникне схожа розмова на цю, то до розлучення і справді буде не далеко.
Після цього я видихнула, розвернулась і пішла в спальню. Я розуміла, що за будь-якого розкладу погана я, а свекруха в мене прирівнюється до ангелів!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Містечко у нас невелике, всі знають одне одного. Я не заміжня, мені 26 років. Молодий чоловік років тридцяти. У симпатичному коричневому піджаку. Соромитися я не стала. Кавалер замовив собі якийсь коктейльчик і цілив його протягом усього вечора. Я ж попросила у офіціанта шашлик, гарнір, тарілку морепродуктів та морозиво. Погляд мого Олега з розслаблено закоханого став тривожним
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил