fbpx
життєві історії
Коли ми з Назаром познайомили наших мам, то помітили дещо дивне. І вони нам через це забороняють одружуватися

Мені зараз 27 років і я збираюся заміж за мого коханого хлопця Назара.

Але почну спочатку. Ми з моєю мамою жили на орендованій квартирі, потім за збігом обставин нам довелося переїхати до моєї бабусі. Також з нами жили мій брат і його дружина.

Якось до них у гості прийшов їхній спільний друг, колишній однокласник брата. Він мені одразу дуже сподобався. Не заперечуватиму, Назар вродою не блищав, зате дуже розумний хлопець виявився. цікавий, чарівний. веселий. Минув якийсь час, і ми почали зустрічатися, відчувшит взаємну симпатію.

На той момент ми з Назаром зустрічалися вже майже два роки. Якось ми пішли зустрічати мою маму з роботи, зустріли, все нібито добре. І тут мій милий зібрався додому, і моя мати поцікавилася, де він живе. Він відповів. Моя мама ще конкретніше вирішила дізнатися, який будинок, вулиця. А потім вона запросила Назара з мамою до нас угості.

Вони прийшли. Коли ми познайомили наших мам, то помітили дещо дивне. І тут з’ясувалося, що наші мами знають одна одну з дитинства, більше того, вони колись “впустили горщика” і так і не помирилися. Назарова мама, попрощавшись, одразу пішла.

У нас почалися з мамою суперечки із цього приводу, вона мені заборонила взагалі бачитися з коханим. Його мати також сказала, що я йому не пара, щоб ми разом більше не були. Вони нам забороняють одружуватися!

Але ми не відступили. Ми досі разом, вже живемо у Назарової бабусі, а наші мами, як і раніше, не спілкуються. А я ось постійно думаю: мій брат навчався з Назаром у школі, потім в університеті, а я про нього нічого не знала до своїх 20 з хвостиком років. Досі думаю: напевне, це доля, адже тоді б нам мами точно не дозволили бути разом?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com