fbpx
життєві історії
Коли Микола покинув мене з двома донечками на руках, я не розуміла, куди бігти, і за що братися. Аліментів від колишнього чоловіка я так і не дочекалася, і потрібно було все брати в свої руки. Освіти ніякої не було, адже ледь закінчивши одинадцятий клас, я вискочила заміж, бо “так було потрібно”. Тоді ж думала, ох і пощастило мені з коханим. – Лише прибиральницею, – сказали мені на біржі. Так і почалось моє “веселе життя”

Коли Микола покинув мене з двома донечками на руках, я не розуміла, куди бігти, і за що братися. Аліментів від колишнього чоловіка я так і не дочекалася, і потрібно було все брати в свої руки. Освіти ніякої не було, адже ледь закінчивши одинадцятий клас, я вискочила заміж, бо “так було потрібно”. Тоді ж думала, ох і пощастило мені з коханим. – Лише прибиральницею, – сказали мені на біржі. Так і почалось моє “веселе життя”

Орися завжди мріяла бути модельєром, планувала вступати до відповідного вищого навчального закладу. Але велика любов завадила. В кінці одинадцятого класу вона була при надії і ледь закінчивши школу, вийшла заміж.

Вони з чоловіком прожили в шлюбі трохи більше п’яти років. За цей час Орися встигла привести на світ двох дітей.

Коли чоловік кинув сім’ю, Орися була безробітною домогосподаркою, яка й гадки не мала, в яку сферу їй тепер іти. Без освіти і зв’язків хорошу посаду знайти досить важко.

Але дітей годувати треба, адже чоловік навіть аліменти платити відмовлявся.

Те, що Орисі запропонувала працівниця біржі праці, їй не дуже сподобалося, але куди діватися? Орися взяла в руки швабру і стала прибирати приміщення школи.

Пізніше, вечорами, стала підробляти прибиральницею і в приватних конторах, адже в школі зарплата була не дуже високою.

Грошей не вистачало, а дві дівчинки підростали і мріяли про нове вбрання. І Орися викручувалася, як могла.

Вона купувала по знижкам тканини і шила дівчаткам сукні сама. Навички швачки Орися придбала ще в школі на уроках праці. І у неї чудово виходило!

Так добре, що багато дівчаток зі школи стали питати у її дочок, де ті купують такі цікаві наряди. А кілька мам однокласниць навіть стали замовляти у Орисі пошиття одягу.

У 29 років Орися зустріла свою нову любов і в 30 років вийшла заміж. Чоловік помітив талант своєї дружини і сказав:

– Іди ти вчитися!

– У 30 років в студентки? Не сміши!

– А ти спробуй! Поживемо ці чотири-п’ять років економно, моєї зарплати повинно вистачити, зате тобі більше ніколи не доведеться повертатися до ганчірки і швабри!

І Орися погодилася. У 30 років вона вступила до університету, в 35 років закінчила його з відзнакою і пропозицією на роботу в одну із найуспішніших фірм країни, адже її ідеї неймовірно сподобалися. Тепер вона щаслива і на роботі і вдома.

Ось так буває в житті!

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page