fbpx

Коли на світ з’явилася Полінка, ми з чоловіком довго не думали, і за хресних взяли найкращих друзів, вони на той час вже жили в Києві. – Ой, та ваші куми багачі. Ти бачила які вона фото в інстаграмі виставляє? То ви добре так все з Ігорем спланували. Дорогі будете подарунки отримувати. – І такого роду розмови я чую вже декілька років. Ну не вгамується людина і все

Коли на світ з’явилася Полінка, ми з чоловіком довго не думали, і за хресних взяли найкращих друзів, вони на той час вже жили в Києві. – Ой, та ваші куми багачі. Ти бачила які вона фото в інстаграмі виставляє? То ви добре так все з Ігорем спланували. Дорогі будете подарунки отримувати. – І такого роду розмови я чую вже декілька років. Ну не вгамується людина і все

Хресні батьки нашої Полінки – наші друзі з хорошим достатком, живуть в Києві. Приїжджають рідко. Дитині завжди привозять подарунки.

Ми добре спілкуємося. Коли запитують, що привезти в подарунок, звичайно не нагліємо, і дорогих речей не замовляємо.

Але наша рідня вічно незадоволена в їх сторону. Звичайно все це відбувається, за спинами.

Телефонують і питають потім: “Ну що вам там “багачі” ваші привезли? А що за речі? А країна-виробник яка? Дорого? Як ви не знаєте цін? Уже б в інтернеті знайшли і подивилися… Так дорого звичайно, це ж кияни Вони мають гроші. Вартує тільки на їх фото в інстаграмі глянути”.

Так нічого вони не показують. Поводяться скромно і гідно. Адекватні люди.

Перед днем ​​народження Поліни в цьому році зателефонувала родичка нібито просто так, а потім питати почала: “А що ж в цьому році ви з подарунками пролетіли?”

Я не зрозуміла, перепитала. А вона і каже: “Ну кияни ж не приїжджали, значить і подарунків немає?”

Ну що за люди, а? Це ж треба, вона дзвонить дізнатися про таке, мабуть спати не може – подарунки подарують чи ні маленькій дитині, при тому навіть не пам’ятає коли у Поліни день народження. Їй все байдуже, головне дізнатися про подарунки.

А коли одного разу ця ж родичка була у нас в гостях, коли приїжджали хресні і бачила, що вони привезли дитині теплі речі на осінь, не стрималася і шепотіла мені в той же день: “Ой ну до осені підросте і речі малі будуть. Ти краще це… етикетки не зрізай, а продай речі ці. Вони ж дорогі… Дивись Італія – ​​виробництво”

Ось що в голові у неї? Або заздрить, що її внукам таке не дарують?

Днями телефонує і запитує чи не віддамо ми ліжко дитяче так як її дочка ось-ось мамою стане… Я кажу, ну як ми віддамо якщо дитина в ньому спить.

Вона подумала і каже – ну може комод віддасте для дитячих речей?

Самі на день народження дитині принесли книжечку і пупсика, а чужі подарунки обговорюють, і від рідні вимагають ліжка і комоди.

За собою б краще дивилися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page