Свою крихітку я полюбила, коли тільки взнала, що при надії. Хоча цей час для мене, мабуть, був найважчий в житті.
Коли Михайло взнав, що я чекаю дитя, покинув не роздумуючи. Сказав, що не готовий стати батьком в свої 22 роки. А я в 20 зрозуміла, що повинна впоратись. Це було, свого роду – випробування.
Батькам я все розказала. Вони, звичайно, засмутилися, хотіли, щоб донька спершу вийшла заміж, а потім вже й дітки народилися, але підтримали і пообіцяли допомагати.
Коли я була на 6 місяці, мама сильно захворіла. Довго лежала в лікарні, та додому вже не повернулася. Хвороба взяла гору.
Те, що було важко, словами не передати. Самі розумієте, яку роль відіграє матір в житті кожної людини. Так батько теж важливий, не спорю, але в цей відповідальний момент, момент народження, мені не вистачало мами…
Пам’ятаю, що грошей не вистачало зовсім. Я годувала свою Надійку і просила Бога, щоб чим по довше в мене було молоко, бо розуміла, грошей на суміші – немає. Я ледь-ледь зводила кінці з кінцями. Фінансово на початку допомагав батько, але я розуміла, що він один на свою мізерну зарплату ледь живе, а тут ще й дочка з онучкою. Але дякуючи Богу, ми впорались.
Коли Надійці було 2 роки, я віддала її в садочок, а сама влаштувалася на роботу. Тільки в нас почало налагоджуватись життя, неочікувано пішов з життя мій батько. Я залишилась круглою сиротою, з дитиною на руках.
Коли Надійці було 6 років, я познайомилась з Микитою. Він завоював моє серце з першого побачення. Ввічливий, романтичний, красивий і дуже милий чоловік. Надійка прикипіла всім серцем до свого батька.
– Ну ось і в мене тепер буде татусь, – щасливо посміхалась Надя.
Микита і справді став зразковим сім’янином. Через рік я народила йому першого сина, а ще через два – другого. За той час ми переїхали жити в село. Це була мрія Микита, яку я з радістю підтримала. В нас була щаслива дружня сім’я.
Ще змалечку я побачила, що у Надійки талант до музики. В неї був унікальний, не такий, як у всіх голос. Я возила її в музичну школу. Вона з радістю займалася по декілька годин улюбленою справою.
Всі наші старання не пройшли даремно. Дочка їздила на конкурси, часто привозила нагороди. Я бачила, що музика для Наді стала сенсом життя.
Надійці було вже за 20, як вона переїхала жити до свого хлопця. Іван мені дуже подобався. Тому я з радістю відпустила доньку, знаючи, що вона в надійних руках. Донька не переставала займатись улюбленою справою, а я щиро раділа її успіхам.
– Мамо, можна я сьогодні до вас приїду? – схвильовано сказала Надя по телефону.
– Так, звісно, доню. Ти ж знаєш, наш дім, твій дім.
Я відчула, що трапилось не добре, тому перелякана чекала приїзду доньки. Надія приїхала пізно ввечері, ми сіли вдвох на кухні і вона розказала те, що мій розум відмовлявся сприймати.
– Матусю, ми з Микитою розійшлися і вже нічого не зміниш.
– Нічого, доню. Все добре. Значить не твоє. Ти ще молодесенька і знайдеш своє щастя.
Спершу я заспокоїлась, та коли взнала причину, через яку Іван не захотів зв’язувати з нею своє життя, мало не зомліла.
Виявляється причиною розриву була вагітність Надійки. Коли вона розказала Івану, що носить під серцем дитя, той дуже зрадів, закружляв кохану від щастя, та в її очах він побачив смуток.
– Любий, діти не входили в мої плани найближчі 5 років. Ти ж знаєш, як я хочу бути відомою співачкою. Тому, вибач – поки нам зарано. Гроші в мене є, впораюсь без твоєї допомоги.
Як Іван лише не вмовляв свою кохану, та Надійка стояла на своєму. – Кар’єра на першому місці.
Після почутого, я мовчала хвилин десять. Мені не хотілось вірити у вчинок доньки.
В цей час я нагадала свою вагітність, народження, коли залишилася з дитиною одна, та жодного разу мені в голову не приходила така думка, жодного. Для мене це неприпустимо. Проміняти комочок щастя на бажання стати відомою…
До сьогодні не можу собі пробачити вчинок доньки…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – teenslive
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
