fbpx
життєві історії
Коли народилася дочка, Галина Петрівна не приїхала жодного разу. Для мене поїздки до неї – це мука. І ось у “коханої” свекрухи скоро День народження, а саме приблизно через 2 тижні після народження другої дитини. І вже зараз вона говорить Олегу, що дуже хоче відсвяткувати і чекає нас. Чоловік не хоче залишати мене з дітьми і їхати святкувати, але маму теж ображати не хоче

Хотілося б почути думку з боку. У мене є сім’я: чоловік (Олег) і дитина (дівчинка, 1 рік, 10 міс.). Чекаємо народження другої дитини тижні через три. Є свекруха, яка вимагає підвищеної уваги до себе. Живе в тому ж  місті, що і ми (40 хв. їзди) в одній квартирі зі старшим сином, невісткою та онуками), тобто не самотня.

Вона людина складна, егоїстична і хитра, після спілкування з нею завжди відчуваю себе важко. Кожне свято вона наполегливо по 5-10 разів запрошує нас до себе через мого чоловіка. І, якщо ми відмовляємося, дає йому зрозуміти, що ображена. У нього з’являється почуття провини перед мамою.

Навіть, коли не стало свекра і Олег поділився з мамою переживаннями, сказавши, що йому постійно сниться батько, вона відповіла, що це через почуття провини у сина, тому що він рідко приїжджав. Коли син розказує їй про проблеми зі здоров’ям, вона відповідає, що в молодості все лікується, а ось вона вже своє здоров’я не поправить.

У лікарню до нього Галина Петрівна не приїхала жодного разу. Я одна з 4-місячною дитиною їздила до нього кожен день. Про те, щоб нам допомогти з дитиною (після народження) не було й мови. Коли я натякнула, вона відповіла, що їй теж ніхто не допомагав. А з сином вона по-іншому говорить, скаржиться на здоров’я і, ніби, як переживає, що допомогти не може.

Коли народилася дочка, Галина Петрівна не приїхала жодного разу. Для мене поїздки до неї – це мука. І ось у “коханої” свекрухи скоро День народження, а саме приблизно через 2 тижні після народження другої дитини. І вже зараз вона говорить Олегу, що дуже хоче відсвяткувати і чекає нас. Чоловік не хоче залишати мене з дітьми і їхати святкувати, але маму теж ображати не хоче. А мене її егоїзм обурює до глибини душі. Просто вже нерви здають.

Невідомо як пологи пройдуть, як буде почувати себе дитина, нам треба звикнути до змін, дитині адаптуватися вдома і т.д., а їй застілля треба. Подумала б головою, яка нормальна людина візьме новонародженого в натовп людей незабаром після народження, та ще й перша дитина примхлива, ледве даємо собі раду. Ось як вчинити – мовчати далі або зателефонувати і висловити, все що думаю (спілкуємося по телефону рідко). І з Олегом стосунки псувати не хочу. Потрібна ваш порада.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – segodnya

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook