Я спершу не розуміла, чому мій чоловік так відноситься до наших дітей. І лише коли я детальніше дізналася про його дитинство, то всі пазли зійшлися.
Але це мене все-рівно не тішило. Я не знала як пояснити чоловіку, що він не правий і роль батька для дитини, будь-кого, чи то дівчинка, чи син – дуже важлива.
До того, як ми з Мироном стали батьками, в нас все було гарно. У нас свій будинок в селі, великий сад, подвір’я.
В нас двоє дітей, два синочки, яким десять і чотири рочки.
І все б нічого, та Мирон впевнений, що вихованням дітей повинна займатись лише мами. Він має заробити гроші, щоб сім’я ні в чому не потребувала.
Спершу, коли був лише один син, я скидала все на те, що він боїться. Та й я нічого не робила, сиділа в декреті і доглядала дитину. Майже рік часу після народження Дмитрика з нами жила моя мама.
Тому особливо я не чіпала чоловіка, щодо виховання.
Коли з’явився друг й син, то стало складніше.
Старший пішов в школу. Привести, завести, кружки, вся домашня робота і малесенька дитина руках. (мама вже зі мною не була).
Я стала просити у чоловіка допомоги, що я не встигаю сама, але він, крім того, щоб поколисати на вулиці пів години візочок, нічого не робив.
Мирон наголошував, що в нього інше завдання – нас забезпечувати.
І лише коли так вийшло, що я з дітьми цілий місяць була у батьків Мирона (вони живуть в іншому кінці України від нас), я зрозуміла, що він іншої моделі батька не бачив, тому і вважає, що це норма.
Якщо зі мною і моїм братом наш тато грався, вчив їздити на велосипеді, ходив з нами на риболовлю. І взагалі, читав нам книги, розказував різні історії – словом, приділяв нам так само часу, скільки і мама.
То в Мирона буле все не так. Тато воєнний. Його часто не було дома. Він приносив гроші, і більше його нічого не хвилювало.
Мама ж Мирона і другого сина виховувала одна.
Більш того, як я від сусідки свекрухи дізналася, він ще й дам різних мав. Свекруха про це знала, але мовчала…
І ви знаєте, коли я повернулася з дітьми додому я вирішила знайти толкового психолога. Благо, чоловік не був не проти.
З психологом ми працювали разом не один місяць. І на даний час скажу одне, якби не ця допомога, не знаю, чим би все це закінчилося.
В мене ідеальний чоловік, а в наших синів ідеальний батько…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
