fbpx
життєві історії
Коли нашому Микитці було п’ять років, ми задумались про другу дитинку. Та як тільки не старались, лелека все не приносив хорошої звістки. Через деякий час ми сходили на обстеження в приватну клініку. І ось настав день, коли всі результати обстежень, були у лікаря. – Ви, на жаль, не можете стати батьком. Але можна постаратися виправити цю ситуацію. – Я затамував подих. – А від кого ж тоді Микита?

Коли нашому Микитці було п’ять років, ми задумались про другу дитинку. Та як тільки не старались, лелека все не приносив хорошої звістки. Через деякий час ми сходили на обстеження в приватну клініку. І ось настав день, коли всі результати обстежень, були у лікаря. – Ви, на жаль, не можете стати батьком. Але можна постаратися виправити цю ситуацію. – Я затамував подих. – А від кого ж тоді Микита?

Ми з Мирославою разом вже вісім років. У нас росте синочок Микитка. Завагітніла Мирося ще до того, як ми узаконили наші стосунки. Можна сказати, це пришвидшило наше весілля, хоча ми і так планували створювати сім’ю. Микитка прискорив цей процес.

Через п’ять років шлюбу ми стали мріяти про те, щоб стати батьками ще однієї дитини, ми дуже мріяли про донечку. Але як ми не старалися, лелека все оминав нашу домівку. Вихід був тільки один – піти на обстеження. Звернулися ми в приватну клініку, у якої хороші відгуки. Там же і дізналися, що у Миросі зі здоров’ям все гаразд, слава Богу, а ось у мне – халепа. Я не можу бути батьком.

Сказати, що я був здивований – не сказати нічого. Але лікарі стали мене запевняти, що пройшовши курс препаратів, все може змінитися. І шанси вони давали хороші.

Все це чудово, але мене хвилювало питання, як тоді у нас все вийшло з Микиткою? Лікарі мені відповіли, що навряд чи раніше я міг стати батьком без цих препаратів, хоча найменша ймовірність таки існує. Я намагався не сумніватися в своїй дружині. Але ось з роками наш Микитка все більше стає схожим на першу любов Миросі. Вона з ним була в шлюбі, а після нього стала зустрічатися зі мною. Аж надто він схожий на нього.

Я роками намагався приховувати в собі свої сумніви і припущення. Але не виходить нічого. Я не хочу жити і думати про те, що колись дружина мені зрадила. Я її дуже люблю. Розлучатися не хочу, але і не хочу жити з сумнівами.

Ми все ж стали батьками другої дитини – препарати допомогли.

І тепер мене ще більше мучить питання, яким чином з’явився наш син?

Нашій Анні вже два роки. До донечки я відчуваю неймовірну любов, а до сина, на жаль, охолов, мені з кожним днем все більше здається, що Микита не мій. Тому і хочу зробити цій історії підтвердження – тест на батьківство, але як сказати про це самій Миросі? Вона ж образиться

Що мені робити?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page