fbpx
життєві історії
Коли не стало мами, треба було щось робити з будинком. В той час, як я її лікувала, і дбала про неї, Петра не було й видно, він навіть не телефонував, щоб дізнатися, як її здоров’ячко, а тепер надіється, що все буде його. – Мама ж так колись сказала: квартира Оксани, а будинок Петрика. – Тільки з того часу минуло багато років. Наше село приєднали до міста, і ціна його в рази збільшилася

Коли не стало мами, треба було щось робити з будинком. В той час, як я її лікувала, і дбала про неї, Петра не було й видно, він навіть не телефонував, щоб дізнатися, як її здоров’ячко, а тепер надіється, що все буде його. – Мама ж так колись сказала: квартира Оксани, а будинок Петрика. – Тільки з того часу минуло багато років. Наше село приєднали до міста, і ціна його в рази збільшилася.

***

Я багато працювала в своєму житті, тому знаю що таке гроші і як ними розпоряджатися, на відміну від мого брата.

Петро, як пішов з материнського гнізда, ніколи довго ніде не затримувався. Чарка.

Наш батько з матір’ю розлучилися ще давно. Тато від нас з’їхав і вирішив віддати будинок мамі. Через деякий час вона знайшла собі нового чоловіка.

Андрій Петрович чудова людина, який нас багато чому навчив. Але трапилося нещастя. Нашого вітчима не стало, від нього у моєї мами залишилася однокімнатна квартира.

На той момент я повинна була їхати на навчання, тому ми вирішили обговорити, що робити з квартирою (раніше її здавали в оренду).

У підсумку прийшли до того, що мама перепише її на мене – квартирка маленька, стара, але хоч не платити за орендовану чи жити в гуртожитку, та й приватність якась.

А будинок – буде брату, який обіцяв доглядати за мамою. Але він незабаром виїхав і рідко з’являвся і то в основному щоб грошей взяти “в борг” у мами або у мене.

Через 10 років не стало і мами.

Брат тут же почав вимагати собі будинок. За цей час поруч розширили дорогу, з’явилися магазини. Земля дуже виросла в ціні. Продавши ділянку з будинком можна було купити двушку.

Знаючи, що Петро спустить спадок дуже швидко, я наполягла на своїй частці. Думала – нехай буде наш спільний, брат може жити, може домовимось. Але куди там…

Ми довго не могли поділити будинок і прийшли до висновку, що його слід продати і просто розділити за нього виручку.

Коли це все обговорювалося, я мала на увазі, що займатися цим будемо ми разом. В результаті виявилося, що я одна готувала будинок для продажу, щоб він мав більш менш товарний вигляд.

Грошей не вистачало, брат не виділяв кошти взагалі і мені довелося взяти кредит.

На отримані гроші я поміняла опалення, поміняла насос, бойлер для води і відреставрувала дах. Клієнта знайшла також я. Загалом по суті брат не зробив зовсім нічого.

Оскільки все зробила я, я вирішила ці гроші не ділити, а просто придбала житло для себе і своєї сім’ї. Але залишити брата на вулиці теж неправильно, тому я сказала братові, що він може пожити в моїй однокімнатній. Він був незадоволений цією новиною.

Я не робила це на шкоду йому і завжди бажала своєму братові тільки добра. У підсумку він просто кинув в мене ключі, вилаяв і пішов.

З того часу Петро не з’являвся і я ніде з ним не зустрічалася. Хотіла зателефонувати йому, але він змінив номер. Звичайно, живеться мені набагато легше, так як це був якийсь вантаж для мене.

Але все таки це мій брат і мені прикро, що так вийшло. Який б не був родич, він все ж найближча і найрідніша людина.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page