fbpx
життєві історії
Коли Олег повідомив, що у нього є дівчина, і вони збираються разом жити, нам з чоловіком це геть не сподобалося. Хоча ми й розуміли, що дочка вже більше двох років, як на небесах, і рано чи пізно, Олег повинен був це зробити. Інна на перший погляд була хорошою дівчиною, але згодом почала “капостити”. Я все терпіла, але те що вона відокремлює дітей від батька – терпіти не стала. Вона ж бачила, за кого заміж йшла

Коли Олег повідомив, що у нього є дівчина, і вони збираються разом жити, нам з чоловіком це геть не сподобалося. Хоча ми й розуміли, що дочка вже більше двох років, як на небесах, і рано чи пізно, Олег повинен був це зробити. Інна на перший погляд була хорошою дівчиною, але згодом почала “капостити”. Я все терпіла, але те що вона відокремлює дітей від батька – терпіти не стала. Вона ж бачила, за кого заміж йшла.

***

У нашому житті п’ять років тому сталося горе. Не стало нашої єдиної донечки – Іринки. Не буду уточнювати, як все сталося, дуже важко все це згадувати. А її чоловік – Олег, ​​завжди для нас був як син і ми його теж дуже любили з чоловіком. Він нас називав мамою і татом і ми ніколи з ним не лаялися. Але потім щось пішло не так…

Давайте розкажу як все є насправді…

Коли дочка була жива ми з чоловіком жили в своїй двокімнатній квартирі в центрі міста, а молодята жили неподалік – в однокімнатній квартирі. Потім у них з’явилися діти, а у нас онуки і ми стали замислюватися про розширення.

Так ми продали свої квартири і побудували великий заміський будинок. Оформили його 50 на 50, половина наша з чоловіком і інша половина була дочки і зятя.

Ділянка для будівництва у нас була. Це, до речі, ділянка мого чоловіка, де він виріс і де раніше жили його батьки. Ми знесли старий будинок і повністю побудували новий будинок і все це на природі, в тепер уже елітному селищі.

Ремонт в будинку робили разом і враховувалися всі побажання, навіть наших маленьких онуків. Так і стали жити, і жили цілком щасливо – ніколи не сварилися, ми доглядали за дітьми, Ірина і Олег працювали в місті.

Але ось в один прекрасний день в нашій родині сталося горе. Нашої єдиної донки не стало. Було дуже складно пережити все це, Олег сильно переживав і постійно плакав, а ще й дітлахам потрібно було повідомити, що мами більше немає.

Нам з чоловіком теж було важко – ми втратили єдину доньку. Але потрібно було жити далі і допомагати онукам і зятю. Ми так і продовжували жити в нашому домі. Так минуло 4 роки.

І ось через 4 роки спільного життя, Олег привів в будинок свою нову дівчину і повідомив нам, що збирається знову одружуватися. Нам з чоловіком було дуже неприємно, але заперечувати ми не стали. Олег ще зовсім молодий і не залишатися ж йому одинаком до кінця життя.

Ми добре прийняли Інну – нову дружину зятя, діти теж нормально до неї поставилися. Вона нам здалася дуже тихою і спокійною дівчиною. Але це нам тільки здалося. Через деякий час Інна показала свій справжній характер.

У нас біля входу в будинок висять горщики з квітами. Я щовечора їх поливаю і милуюся – подобаються мені квіти. І ось одного разу вранці встаю – а половина горщиків перевернуті. Я була дуже засмучена, думала це сусідські коти. Навіть в голову не прийшло, що це почалися витівки Інни.

Далі було ще гірше. Потім, як тільки я мила підлогу на кухні, Інна відразу прийде і її запаскудить. Точно спеціально.

Ще один приклад – у нас у ванній є кошик для брудної білизни і вже не раз просила складати туди одяг. Вона погоджується, а на ранок на пралці знову валяються її брудна білизна, шкарпетки та інше.

Потім вона стала постійно перекладати різні дрібні речі з місця на місце – баночки, пляшечки і ще різне. Не розумію, навіщо це робити, все ж нормально лежало і не один рік і нікому не заважало.

Вирішила я поговорити з зятем, поскаржилася йому, що його Інна робить всякі дрібні капості. Він відмахнувся і сказав, що це я все сама собі придумала. Але як придумала, коли я тільки їй кажу, що болить голова – вона відразу музику на повну гучність вмикає.

Або ж, говорили їй, що нашій кішці не можна домашнє молоко, у неї потім пронос починається. І ось дивлюся ввечері, а у неї в мисочці молоко. Питаю – навіщо? А вона відповідає – вона ж так просила.

Також часто у нас з холодильника продукти зникають. У нас вони роздільні. Кажу їй, якщо що потрібно запитай і бери, але ні, вона продовжує брати без попиту.

Але не це найстрашніше. Найгірше, що Інна намагається відокремити дітей від Олега. Як тільки вони починають грати, вона відразу влазить і тягне його гуляти, в клуб або до друзів. Її зрозуміти можна, вона молода і хоче розважатися. Але тоді навіщо було виходити заміж за старшого чоловіка, та ще й з дітьми.

Не розумію, що у цієї дівчини в голові, але і не знаю, скільки ще зможу терпіти. Прийдеться ще раз говорити з зятем і якось вирішувати ситуацію.

Що мені порадите?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page