Коли Олеся носили під серцем дитя, Віктор дещо розслабився. Він щиро вірив, що багатий тесть віддасть всі свої пожитки любому онуку чи онучці, і тут нарешті здійсниться його мрія: дрога автівка, брендовий одяг, шкіряне крісло в офісі. – Зятьок, щиро радію за вас! Тепер ти батько, і несеш повну відповідальність за дружину та сина, – і постукавши по плечу, вийшов з будинку.
***
Олеся – дочка дуже великого в місті чиновника. Дівчина начитана, освічена, але не вельми приваблива… Так скажемо – сіра мишка. Хоч і кажуть, що не в красі щастя, але це слабка втіха для некрасивої дівчини.
У сім’ї було троє дітей. Батько, незважаючи на свій статус, людина вкрай важлива. Дітей виховував суворо, не балував і всі троє не відносилися до “золотої молоді”, як це зазвичай буває.
Кожному дав освіту, купив по квартирі, автомобілю і на цьому крапка. Ніяких дорогих гаджетів, брендів і іншого. І далі самі своїм розумом. Олеся влаштувалася на роботу і забезпечувала себе сама.
Віктор – хлопець із простої родини, працював в охороні. Познайомившись з Олесею і її сім’єю, хлопець вирішив, що витягнув джекпот. Він бачив себе в дорогому піджаку, при краватці, на дорогій машині і в окремому кабінеті заступником кого-небудь дуже великого і важливого.
Пропозиція Олесі руки та серця надійшла негайно. А й правда, чого тягнути? Весілля гуло: танці, салюти, конкурси… гуляли з розмахом.
Дорогі подарунки і весільна подорож остаточно переконали Віктора, що розрахував він вірно. Зібравши валізу, він переїхав в квартиру Олесі.
Але ніхто ж не знав, що таке буває… великий чиновник зятю нічого не винен. Тато сказав, що ось чоловік – глава сім’ї… я умиваю руки, далі самі… самі…
Сидячи ввечері на кухні, Віктор усвідомив всю правду ситуації… квартира є, але дружини, машина у дружини дорога, а у нього дев’ятка… і робота, виходить, буде без піджака, краватки і окремого кабінету.
Останньою надією стала думка про дитину, Олеся дуже мріяла про неї. Віктор був впевнений, що батько Олесі, побачивши онука, все-таки розчулиться і витягне з широких штанів ключ від якого-небудь кабінету. Вже дуже мріяв він про хорошу високооплачувану роботу.
Новоспечений дідусь, дійсно, розчулився, обдарував онука подарунками, але нічого не витягнув, а поплескав Віктора по плечу і побажав удачі в досягненні цілей. Щось додав про відповідальність та інше…
Від такого потрясіння, Віктор на тиждень пішов у “веселе життя” з друзями. Олеся була вся в турботах про дитину. Хлопчик з’явився на світ слабеньким і потребував постійної уваги і догляду. Її ображала неувага чоловіка, але вона вважала, що це тимчасове явище, просто він не усвідомив, що став батьком.
Віктор ж явно був розчарований в сімейному житті, пізно приходив додому, гуляв з друзями. А коли синові виповнився рік, просто пішов… до іншої…
Батьки, звичайно, в біді дочку підтримали. Син підріс, пішов у садок, а Олеся вийшла на роботу. Життя увійшло в стабільну, рівну колію, по якій Олеся сумно йшла одна з сином.
В цей час в новій сім’ї Віктор з’явився син. Але якось і там, мабуть, прийшло розчарування і він з тою ж валізою постукав у двері Олесі з проханням “зрозуміти і пробачити”.
Якими вже він словами просив прощення, але Олеся його пробачила, незважаючи на зраду, появу дитини в іншій родині і відсутність допомоги, коли вона в ній так потребувала, синові він весь цей час теж не допомагав і не спілкувався з ним.
Ось уже більше п’яти років вони живуть разом, зовсім недавно в сім’ї з’явився ще один син. Віктор, як і раніше, без піджака і кабінету, але змирився з цим фактом.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
