Коли син Сашко привів цю дівчину Маринку додому і оголосив, що у них кохання, Надія Володимирівна прийняла її добре, але не переживала: скільки їх у нього було, і з цією нічого серйозного не вийде.
Сина вона дуже любила, але завжди хвилювалася за нього, хто ж буде його дружиною? Їй хотілося, щоб йому пощастило, як їй колись. Її чоловік Роман, батько Сашка був дуже гарною людиною, вони з ним пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби, багато всього було і випробувань, і доброго.
Але вони дуже любили одне одного і пройшли життя пліч-о-пліч, труднощі тільки об’єднували їх.
А зараз Надія Володимирівна вважала, що всі дівчата меркантильні, і ведуться на її сина лише через квартиру, яку вони з Романом заробили власними силами. Зараз суцільно сім’ї розпадаються, бо молоді не змогли подолати труднощів, і розбіглися. Для сина вона такого не хотіла.
Ні, вона нікого не виганяла, вона з розпростертими обіймами зустрічала потенційних невісток, але завжди перевіряла на міцність, і ще жодна не витримала, всі покинули Сашка, незважаючи на запевнення у коханні.
Як тільки вони чули, що квартиру не розмінюватимуть, все кохання зникало, принаймні, так було з останніми двома дівчатами.
І справа навіть не в тому, що Надія Володимирівна була скнарою, вона просто прораховувала той варіант, якщо вони розміняють квартиру, вони свою маленьку продадуть, і куплять нову вже в шлюбі, тобто у разі розлучення Саші мало, що дістанеться.
Тому в розмові з Маринкою жінка не забула натякнути:
– Ви якщо надумаєте одружитися, майте на увазі, квартиру я не буду розмінювати, якщо хочете – живіть зі мною, – запропонувала майбутня свекруха.
-Ні, що Ви, я винаймаю прекрасну квартиру, невелику, але затишну, навіщо ж ми будемо Вас утискати, – відповіла Марина. Вона все дитинство провела з недоброзичливими мамою і бабусею, і зареклася жити зі свекрухою, якою б гарною вона не була.
Надія Володимирівна з радістю усвідомила, що ця дівчина подобається їй.
“Ну, поживемо, побачимо”, – подумала вона.
Молоді почали жити разом, з мамою часто бачилися: то вони до неї в гості приходили, то Надія Володимирівна до них. Жружно жили.
А потім велика радість трапилася, онука народилася у Надії Володимирівни. Тільки Сашина фірма оголосила про банкрутство, і залишився він без роботи.
Бабуся, приходячи побавитисяз онукою, помічала: зовсім сумні справи у дітей, намагалася допомагати, продукти купувала, але чи велика її допомога, на пенсію? Тоді вона знову запропонувала невістці переїхати до неї, хоч і у тісноті, зате за квартиру платити не треба.
Але Марина вдруге відмовилася, та й син її підтримав, він, якщо чесно побоювався, раптом мама знову візьметься за старе, і почне виживати Маринку. Такого він допустити не міг, дружину він дуже любив, і вважав за краще б відмовляти собі у всьому, аби дружина з мамою не сперечалися.
– Дякуємо, мамо, але ми самі, я ось поки що за фахом не знайду роботу, влаштувався вантажником у сусідній магазин, Маринка перекладами підробляє, нічого впораємося, – чемно відмовився син, намагаючись не образити маму.
Але мама, вона на те й мама, щоб не заспокоїтися, а все міркувати, як же треба допомогти дітям, і вже сама розміняла свою двокімнатну квартиру, на повноцінну однокімнатну в комуналці.
Здогадуючись, що молоді не приймуть такої жертви, вона цю квартиру подарувала внучці на рік, вже від цього вони точно не відмовляться, а сама переїхала до кімнати.
Ну, що сказати, Маринка від такого подарунка навіть розплакалася, син, взагалі, з подиву дивився на матір, чи не рушила вона розумом, так боролася за свою квартиру, і так просто розлучилася з нею!
А Надія Володимирівна просто була рада за сина та його сім’ю, вона зрозуміла, що вони і справді люблять один одного, і Марина – це саме та сама жінка, яку вона завжди хотіла за дружину синові.
Історія ця мала продовження: через кілька років, коли онука Даринка підросла і Сашко з Маринкою стали на ноги, вони продали цю квартиру і кімнату, і купили дві невеликі квартири поруч, в одному будинку, так добре вийшло, начебто й разом, а начебто й окремо, і далі живуть щасливо, Маринка і її свекруха чудово ладняють і спілкуються.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
