fbpx

Коли ось-ось мала народитися наша Міланка, моя дружина Зоряна запропонувала пожити у її матері під час декретної відпустки. Погодився. І що тепер маю? Ані тарілки за мною не помиють, ані обід-вечерю не підставлять, капці не принесуть. Нащо мені такі жінки, таке щастя? І ось тут я випав в осад. Думав, дружина підтримає мене

Коли ось-ось мала народитися наша Міланка, моя дружина Зоряна запропонувала пожити у її матері під час декретної відпустки. Зорянка сказала, що нашу квартиру можна віддати в оренду, щоб заробити зайву копійчину. Та й з дитиною допомога точно знадобиться. Ця ідея здалася мені гарною, адже теща жила сама у двокімнатній квартирі і була не проти.

Проте через місяць спільного проживання наше життя почало перетворюватися на щось не те. Ельвіра Іванівна вийшла на пенсію та весь час сидить удома. Кожен божий день вона розповідає нам, як треба жити та виховувати дитину.

Вона повернута на чистоті і помічає буквально кожну пилиночку. Тому якщо теща бачить хоча б найменший безлад, починається сцена. Я намагаюся зайвий раз у суперечки не втручатися, але ситуація загострюється.

Днями я прийшов з роботи дуже пізно, повечеряв сам і залишив після себе немите тарілку. Ранок почався з волання про те, що в мийці лежить брудний посуд. Елеонора Іванівна віщала на всю квартиру, назвала мене неприємним словом і сказала, що зі мною неможливо жити.

І тут я не витримав. На емоціях назвав тещу тим. ким вона є разом зіі своєю чистотою. А потім пояснив:

«Я єдина людина, яка працює у цій сім’ї. Невже так складно просто помити мою тарілку? Крім мене, решта постійно сидять удома. У вас є совість? Щодня я працюю, щоб прогодувати вас! А що маю у відповідь? Ані тарілки за мною не помиють, ані обід-вечерю не підставлять, капці не принесуть. Нащо мені такі жінки, таке щастя?

Елеонора Іванівна обомліла, а в кімнату вбігла моя дружина і сказала, що я розбудив нашу малу. А потім Зоряна видала: “Ти ж знаєш, як мама любить порядок! Ось складно було помити цю тарілку?»

І ось тут я випав в осад. Думав, дружина підтримає мене. Адже ситуація просто абсурдна. Але, зрештою, я ще й винним виявився. Я пішов на роботу. Не знаю, скільки я витримаю. Я і так беру будь-який підробіток, аби менше бути вдома і більше заробити. Та й взагалі, квартира тещі з натяжкою скидається на будинок. Жодного доброго слова там не почуєш. Вічно якісь претензії та невдоволення.

А ще Елеонора Іванівна постійно нагадує, що ми живемо у її квартирі. І що тепер? Я повністю оплачую комуналку, вирішую усі побутові проблеми. Невже я заслужив на таке ставлення? Будь ласка, поясніть мені, як налагодити контакт із тещею і дружиною. Я просто не витримую! думаю, може воно того не варте і залишити їх там, раз Зоряні з мамою так добре, а просто Міланці допомагати.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com

You cannot copy content of this page