Чесно зізнаюся, я ніколи б у житті не сказала, що в мене поганий брат. Але цього року все змінилося і, мабуть, стало на свої місця.
Коли починався цей рік, я займалася своїм життям, чекала на другу дитину. З чоловіком ми жили душа в душу, він завжди і в усьому мене підтримував.
Час від часу я дзвонила своїй бабусі, щоб дізнатися, як вона живе. І одного разу слухавку взяла не вона, а дружина мого старшого брата Дмитра.
Віка сказала, що недавно вони з Дімою переїхали до бабусі жити. А до телефону вона підійти не може, оскільки щойно лягла подрімати.
Якщо чесно, я одразу запідозрила, що тут щось не так, і зателефонувала своїй матері. Справа в тому, що раніше брат із дружиною жили у мами. Але мама не дуже ладнала з невісткою, яка вважала себе господаркою в чужому будинку.
Мама розповіла, що наполягла на тому, щоб Дмитро з дружиною знайшли собі інше житло. Однак вони вирішили не витрачати гроші на оренду, а переїхати до бабусиної 2-кімнатної квартири. Причому брат уже має дитину.
Я не розуміла, як вони можуть поміститися в одній квартирі. Тому попросила чоловіка, щоб він з’їздив на розвідку та сказав мені, чи все там добре. Максим виконав моє доручення і повідомив, що у бабусі все чудово. Але я все одно відчувала, що щось тут не так.
За кілька днів, поки чоловік був на роботі, я зібралася і поїхала до бабусі сама. Тоді я була майже на 8-му місяці, тому подібні поїздки поодинці давалися мені нелегко.
Двері відчинила дружина брата. Віка не хотіла пускати мене до квартири:
– Ти вся в матусю, теж любиш приходити без попередження! Спочатку треба зателефонувати, а вже потім приходити! – сказала з порогу мені Віка.
Я дуже розізлилася і сказала, що прийшла не до неї, а до своєї бабусі, яка тут мешкає.
У квартирі я не побачила ні бабусі, ні її речей. Мені стало страшно. Виявилося, що брат із дружиною оформили мою улюблену бабусю в пансіонат для людей похилого віку. Обманним шляхом вони змусили бабусю переписати житло на брата і тепер ця квартира їй не належить!
Я відразу взяла таксі і вирушила до цього пансіонату, щоб забрати бабусю. Дорогою зателефонувала матері. Виявилося, вона про все знає і була не проти, щоб її свекруху запроторили до будинку для людей похилого віку. Я просто слова не могла вимовити!
Звісно, я привезла бабусю до нас додому. Але мій чоловік не зрадів цьому:
– Навіщо тобі це все? Квартира тобі не дістанеться, ти не розумієш, чи що? – знизав плечима Максим.
Невже він думає, що я врятувала свою бабусю заради якоїсь квартири? Я навіть не відразу зрозуміла, що він мені тоді збрехав, сказавши, що у бабусі вдома все добре.
Чоловік поїхав до своєї матері і поставив мені ультиматум: чи він, чи бабуся. Я не знала, що робити далі. Але точно розуміла, що залишити бабусю Стефу я не можу. Насамперед ми пішли до юриста, щоб вирішити питання з квартирою. Нам вдалося анулювати дарчу. А потім я вирішила подавати на розлучення.
Бабусі Стефанії повернули квартиру. Дмитро, мій брат, подзвонив мені і сказав, що більше не бажає спілкуватися зі мною. Мовляв, він не думав, що має таку погану сестру.
Смішно, правда? Я теж не думала, що в мене такий поганий брат. До речі, моя мати також від мене відвернулася. Сказала, що доньки вона більше не має.
За кілька місяців моє життя перекинулося з ніг на голову. Але я знаю, що вчинила правильно. Бог нам всім допоможе.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
