fbpx
життєві історії
Коли рідний брат Руслана зі своїм сімейством переїхав у наше місто, а ще й так вийшло, що орендували вони квартиру, неподалік нас, ми були щасливі. При першій же можливості ми збиралися разом на пікнік, кіно, чи просто погуляти по набережній. Та якось Руслан зачастив до нас на вихідні – один. – Хочу трішки від своїх відпочити! Ви не проти?, – звісно ні, – відповідали ми. Але згодом ми розкрили його “фішку”

Коли рідний брат Руслана зі своїм сімейством переїхав у наше місто, а ще й так вийшло, що орендували вони квартиру, неподалік нас, ми були щасливі. При першій же можливості ми збиралися разом на пікнік, кіно, чи просто погуляти по набережній. Та якось Руслан зачастив до нас на вихідні – один. – Хочу трішки від своїх відпочити! Ви не проти?, – звісно ні, – відповідали ми. Але згодом ми розкрили його “фішку”.

Мене звати Світлана. Мого чоловіка звуть Руслан. У нас із Русланом двоє дітей. Чоловік у мене дуже добрий. Він все вміє зробити своїми руками. Майстер від Бога, як кажуть.

Мій Руслан добре заробляє, і ми живемо чудово. А я дуже люблю готувати і намагаюся стежити за чистотою та порядком у нашій квартирі. За собою я теж намагаюся стежити. Я обов’язково роблю зарядку, намагаюся, щоб зачіска завжди була в порядку, а руки були з манікюром.

Пів року тому до нашого міста приїхав молодший брат мого чоловіка зі своєю дружиною та дітьми. Вони винайняли квартиру неподалік нас.

Спочатку ми з чоловіком цьому зраділи: добре, коли рідні люди поруч. Можна розраховувати на їхню допомогу, вони можуть допомогти порадою або просто разом сходити в кіно чи на пікнік. Все ж з компанією веселіше.

Але зараз ми вже з чоловіком не дуже щасливі. Справа в тому, що кожної неділі до нас приходить брат мого чоловіка Тимур.

Він до нас приходить у суботу вранці. Він снідає з нами, потім лягає у прихожій на диванчик відпочивати, дивиться телевізор. Потім він обідає з нами, потім знову дивиться телевізор, а потім вечеряє та повертається додому. У неділю день проходить за таким самим сценарієм. Так Тимур відпочиває від своєї дружини та маленьких дітей.

– А я вдома не можу нормально відпочити! А без відпочинку людина не може! – Заявляє нам Тимур.

Мені це дуже не подобається. Але я соромлюся про це сказати Тимуру, чоловік теж. Ми чекаємо, поки їхні діти підростуть. Може, тоді Тимур перестане так поводитися?

Але нам дуже не подобається те, що Тимур у нас постійно харчується. Адже ми зобов’язані його годувати. А він взагалі ніколи нічого не купує та не приносить. Він завжди приходить із порожніми руками. А мені здається, що навіть коли діти Тимура та його дружини виростуть, то він все одно приходитиме до нас їсти.

А чому б і ні? Адже це так зручно: і для самого Тимура, і для його дружини! А те, що це незручно і накладно нам, взагалі нікого не хвилює.

Що порадите зробити в такій ситуаціях? Як “ніжно” натякнути Тимуру, що нам таке життя не підходить?

Фото ілюстративне