Коли Роман прийшов ввечері додому, я поставила перед ним тарілку борщу і стала натякати, про телефонний дзвінок. Він робив вигляд, що нічого не розуміє. Ну, думаю, добре! – А ти не хочеш мене з батьками познайомити? Як-не-як, ми вже живемо разом. – Рома занепокоївся, навіть почервонів злегка. – Розумієш, вони вже у віці. Треба все продумати. – А про дружину свою ти що скажеш? Точніше, коли?
Якось ми з подругою поїхали на відпочинок. Хотілося трохи відпочити та відволіктися від робочих буднів. Одного дня ми сиділи в кафе, і до нас підсів молодий хлопець. Він мені дуже сподобався, проте я не подала вигляду.
Він бадьоро почав розмову з нами.
– Дівчата, привіт. Я ось бачу ви сидите, сумуєте. Можна з вами познайомитися?
Ми з Мариною вирішили підтримати розмову. Я відповіла першою.
– Привіт. Давай познайомимося.
Далі у нас склалася дуже цікава бесіда, ми розмовляли на різні теми. Подруга погано себе почувала, вирішила піти в готель відпочити. Ми залишилися наодинці, навіть потанцювали небагато.
І тут Роман мені сказав.
– Наталю, подивися, як довкола гарно, давай з тобою просто прогуляємося вулицями?
Я погодилася.
– Давай я не проти. Та й заодно моя голова трохи провітриться.
Ми вийшли із закладу, і пішли куди очі дивляться. З Романом ми розважалися, як могли, постійно сміялися і багато балакали, навіть і не помітили, як почало розвиднятися. Він провів мене до готелю. Ми з ним домовилися, що ввечері знову зустрінемося в тому самому місці.
Цілий тиждень наші зустрічі з Романом проходили таким чином.
Потім одного дня він на мене чекав з букетом квітів. Мені було дуже приємно.
Він несміливо промовив.
– Наталю, давай з тобою зустрічатися? Ти мені сподобалася з першого погляду. Після відпочинку я готовий поїхати з тобою туди, куди ти скажеш. Давайте спробуємо жити з тобою разом?
Я трохи розгубилася від його слів. Але все ж таки погодилася на його пропозицію. Все було дуже добре. Коли відпочинок закінчився, ми поїхали, стали жити в мене. Але пізніше виявилося, що все не так вже й добре.
Якось зранку мені зателефонували з незнайомого номера.
– Я не хочу з тобою вітатись, та й дзвонити я тобі теж не хотіла, але…
Я перервала незнайомку і зухвало їй відповіла.
– Ви, звичайно, вибачте, але хто вам давав право мені тикати? Ви взагалі хто така? Представтеся для початку.
– Чи можу я вже продовжити? Для початку, я законна дружина Роми! І ще у нас з ним є маленька дитина, саме через неї я й дзвоню. Здається, він вирішив жити на дві родини. У мене вже скінчилися всі заощадження. Тобі приємно усвідомлювати те, що ти чергова “любов”.
Такого “доброго” ранку в мене ще ніколи в житті не було. Я навіть трохи поперхнулась. Я поклала слухавку. Більше на її дзвінки я не відповідала. Я розплакалася, бо такого я не чекала від людини, за яку планувала вийти заміж.
Коли ввечері Рома прийшов додому, я спробувала розмовою його підвести до того, щоб він зізнався в тому, що він одружений.
Я почала розмову.
– Любий, а де твої батьки? Може, поїдемо до них, познайомиш мене з ними?
Було видно, як Роман захвилювався.
– Хм… Так, звичайно, познайомлю. Але тільки вони в мене вже люди похилого віку, і, щоб вони не перехвилювалися, мені потрібно їх підготувати. Я не можу їм ось так “у лоб” сказати, що познайомлю їх зі своєю дівчиною.
Після його слів, усередині мене вирувала буря емоцій. Я себе ледве стримувала.
– Романе, ти взагалі розумієш що коїш? Давай все це вже припинимо, і ти відправишся до своєї дружини та дитини. Вона мені сьогодні зателефонувала, і все розповіла. Пояснювати мені нічого не потрібно, просто йди прямо зараз і назавжди.
Він намагався знаходити якісь відмовки, але я його не чула. Мені тільки хотілося одного – забути все це як сон.
Мені було важко, коли він їхав. Я розуміла, що тепер мені буде дуже складно довіритися якомусь чоловікові, навіть самому невинному. Але я вірю, що я дуже сильна і зможу пережити цю чергову помилку у своєму житті.
Фото ілюстративне
