fbpx

Коли Саша вийшла заміж, я поїхала до своєї мами, щоб не заважати молодій сім’ї, хоча її чоловік мені зовсім не подобався, він старший за неї на 8 років. Квартиру залишила за собою. Вона назвала його так, як хотів чоловік – Устимом. Знову вона при надії, бо чоловік хоче доньку. Зараз, в такий час! Чим думають! Тепер я їй не нужна

Дочці Олександрі 30 років, живемо вже 10 років у різних містах. Коли Саша вийшла заміж, я поїхала до своєї мами, щоб не заважати молодій сім’ї, хоча її чоловік мені зовсім не подобався, він старший за неї на 8 років.

Я була проти цього шлюбу, намагалася довести дочці, що він їй не пара, але вона і слухати не хотіла, я так і поїхала, але квартиру залишила за собою, щоб у разі розлучення Саші не залишитися без житла, не довіряла я зятю. Та й зараз не довіряю.

Бачимося з дочкою раз на рік, іноді я приїжджаю, але частіше вона, щоб побачитись і з бабусею, якій уже 85 років. За цей час сперечаємося кілька разів на день, вона завжди всім незадоволена і ніколи не вислухає, одразу починає говорити, що я втручаюсь у її життя.

Коли народився онук, виник конфлікт з дочкою через те, що вона назвала його так, як хотів чоловік, ні з ким не порадившись. Хлопчика звати Устим, ну куди це годиться?

Коли я їй дзвоню, вона не завжди бере трубку, і я розумію, вона не хоче говорити зі мною, оскільки вдома не сама і не хоче засмучувати чоловіка, який мене, м’яко кажучи, не любить і завжди каже, що я тільки для того і дзвоню, щоб сказати дочці, який він такий-сякий.

Нещодавно я дізналася випадково, що зі свекрухою Олександра останнім часом теж особливо не спілкується, швидше за все, теж не подобається, коли мама зятя робить якісь зауваження. Для неї правильне лише те, що сказав чоловік.

Внукові вже 9 років і донька недавно сказала, що знову вона при надії, бо чоловік хоче доньку. Зараз, в такий час! Чим думають!

У неї чудова робота й не розумію, навіщо їй знову сидіти в декретній відпустці з маленькою дитиною. Коли я їй про це сказала, Саша дуже образилася і сказала, щоб я більше не приїжджала і не дзвонила, що я вже втомила її зі своїми повчаннями.

Мені дуже гірко й сумно, я все для неї робила, все їй віддала і отримала натомість ось таку подяку. Я своїй мамі ніколи і ні в чому не суперечила, все кинула і приїхала за нею доглядати, але боюся, що в мене старість буде зовсім інша, якщо вже зараз я не потрібна рідній дочці. Ось таке несправедливе життя.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page