Коли ще жив чоловік, він отримував і пенсію і зарплату. Грошей нам вистачало, тому з радістю допомагали дітям. А тепер, коли я залишилася одна, мені навіть на ліки не вистачає. Натякнула про це синові, а він голову відвернув, – навіть чути не хоче. Я розумію, там фінансами керує невістка. З дочкою та сама ситуацію. – Мам, ми самі не маємо! – Ну як не мають? Кожен ж рік на моря летять, і не в Єгипет, а в Домінікану, чи Мальдіви. Образливо до сліз.
Можливо це ми з чоловіком винні, що такі вони у нас виросли…
У мене дорослі син і дочка, яких ми з чоловіком вивчили, допомогли купити житло і ще і онуків няньчили. Зараз я живу одна, Степан пішов з життя п’ять років тому. Пенсія у мене невелика, ледве вистачає на все необхідне, а часом, коли куплю ліки, то буквально економлю на їжі.
Діти чудово знають, яка у мене пенсія, але жодного разу не запропонували допомогу. Якось заїкнулася про те, щоб вони навпіл платили комуналку, адже квартира буде їм після мого відходу. Син зробив вигляд, що не зрозумів натяку, а дочка сказала, що свою квартиру оплачує насилу.
Як в таке можна повірити, якщо вони щороку з сім’ями відпочивають за кордоном, і не в Єгипті, а на дорогих курортах. Є автомобілі, які теж потребують догляду і вкладення грошей, але, тим не менше, їздити на роботу громадським транспортом не хочуть, не комфортно. А це все-таки була б значна економія.
Дочка любить кожен місяць купувати собі обновки, балують внучку грошима, на кишенькові витрати дають більше, ніж у мене пенсія. За сина взагалі мовчу, там всім розпоряджається невістка, і якби він навіть хотів допомогти, вона не дозволить.
Коли сусідка мені каже, що діти оплачують їй комуналку, привозять продукти і вже кілька років поспіль відправляють її на море, мені стає прикро, адже я не менше допомагала своїм дітям, ніж вона. Раніше я у неї позичала гроші, а тепер соромлюся, боюся, що вона запитає, чому діти не допомагають матеріально.
Я згадую, як нам з сестрою батьки допомагали всім, чим могли, але і ми дякували їм, ніколи з порожніми руками не їздили до них, крім продуктів купували вугілля і дрова на зиму, а пізніше і газ їм провели за свої гроші. Нам ніхто не натякав, ми самі знали, що так потрібно, а я мабуть, не змогла правильно виховати своїх дітей.
Я б не проти переїхати до дочки на рік або два, а свою квартиру здавати в оренду, трохи зібрала б грошей, гляди і дожила б на них, але боюся сказати їй про це. Хоча квартира у них дозволяє, щоб жити там і мені. Не знаю, як інші пенсіонери живуть на свої пенсії, у мене не виходить, хоча я дуже економна.
Поки живий був чоловік, він навіть, пішовши на пенсію, продовжував працювати, але замість того, щоб трохи відкласти на старість, ми все віддавали дітям. Тоді їм було потрібніше. І ось така подяка з їх боку.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
