fbpx
життєві історії
Коли свекруха прийшла в себе, стала цікавитися моїм життям. Я з радістю розповідала. Згадала і про те, що теж звідси, з цього містечка. Назвала своє прізвище. – О людоньки, – тільки й зуміла сказати свекруха. – Діти, що ж ви наробили? – Історія, яку я почула в той вечір, запам’яталась на все життя

В цей час ми обоє проживали в Києві. Познайомилися випадково, в кафе. Він запропонував пригостити мене кавою, я замовила улюблене капучіно, розговорилися, і пішло-поїхало.

Не скажу, що відразу втратила голову. Ні, звикали ми один до одного поступово. Але з часом він став мені настільки близьким, що вранці ми розлучалися, а вечора дочекатися було дуже складно, рахували хвилини.

Коли Антон зробив мені пропозицію, я не роздумуючи відповіла: так!

В думках я вже готувалася до весілля, та Антон запропонував перед святкуванням поїхати відпочити за кордон. А по приїзду познайомити мене зі своїми батьками.

Відпочинок в Домінікані. Це було казково. Ще ніколи я не відчувала себе настільки коханою, настільки щасливою. Одного разу, коли за вікнами готельного номера, запалювалися вогні, ми розговорилися про місця, де пройшло наше дитинство. Виявилося, ми з одного містечка.

Відразу ж з’явилося так багато питань. А що якби ми ходили в один садок, в одну школу? Що якби ми познайомилися на дискотеці, коли нам було по шістнадцять? Що якби танцювали перший танець на випускному? Стали б тоді наші почуття ще міцнішими? Якщо це взагалі можливо. А можливо, ми і розлучилися б, не витримавши того складного віку, коли ламаються характери, перетворюючи підлітків у дорослих людей зі своїми тарганами в голові?

Головне, що ми все ж зустрілися, – вирішила я в той вечір.

Коли ми повернулися додому, чоловікові зателефонувала мама. Сказала, що пішов з життя його батько. Антон відразу ж купив два квитки. Я нервувала. Наше знайомство зі свекрухою мало відбутися при таких сумних обставинах.

Прощаючись з батьком Антона, я відчувала на собі зацікавлені погляди численної його рідні, яка раптом стала і моєю.

Перші дні після поховання свекруха навіть говорити не могла. Я піклувалася про неї, як вміла. Моєї мами давно немає в живих, і всі теплі почуття, крім любові до Антона, давно в мені стали тяжкі.

Коли свекруха прийшла трохи в себе, стала цікавитися моїм життям. Я з радістю розповідала. Згадала і про те, що теж звідси, з цього містечка. Назвала своє прізвище.

– О людоньки, – тільки й зуміла сказати свекруха. – Діти, що ж ви наробили?

Історію, яку я почула в той вечір, я запам’ятала на все життя. Виявилося, що мама Антона і мій батько троюрідні брат і сестра. Просто, якось так вийшло, що ми перестали спілкуватися з ними.

В найближчий час ми з Антоном сходили до священика, і він роз’яснив, що ми вже можемо бути чоловіком та дружиною. Не можна було б, якби наші батьки були троюрідними братом та сестрою.

Моя свекруха після слів священика заспокоїлась, і благословила нас на довге та щасливе життя.

Ось така історія нашого кохання.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – poradumo

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook