Коли син пішов захищати нашу Україну, я забрала невістку з щойно народженим онуком жити до себе, інакше вчинити але тепер не можу спокійно дивитись на неї. Але розповім про все спочатку.
Після початку повномасштабного вторгнення мій син першим пішов до лав добровольців захищати Батьківщину. Навіть мої з невісткою вмовляння не допомогли. Не переконала і маленька дитина. Син сказав, що повинен бути там. Вплинути на нього слова ми не змогли.
Як би там не було, залишити невістку з щойно народженим онуком я не мала морального права. Перевезла її з дитиною до себе, до центру міста, заодно заощадивши їй на оренді квартири. Тим більше, ми все одно родичі і повинні триматися разом.
Не те, щоб я вважала себе професійною порадницею в материнських справах, але сина мені якось вдалося виховати пристойною людиною.
Не подумайте, якщо я бабуся, значить, сиджу на пенсії і в’яжу шкарпетки. Ні, я маю свій бізнес. За роки розвитку він непогано пішов у гору, тож тепер я відповідаю за своїх працівників, плачу податки, словом, живу, як хочу, у своєму, якщо так можна сказати, ритмі.
Я не люблю і ніколи не любила сидіти на дивані перед телевізором. Мені подавай якесь більш енергійне заняття чи завдання. Це в мене від батька.
Тепер вам буде легше уявити те, як я намучилася зі своєю невісткою. І продовжую, між іншим, терпіти й досі, і ось чому. Катя, до речі, до народження дитини теж була досить рішуче налаштована розпочати свою справу.
Невістка запитувала в мене поради, розповідала про свої ідеї та плани. Деякі її плани мені навіть видалися багатообіцяючими. Але потім почалися ці події в Україні.
Так ось, Катя з немовлям переїхали до мене. Я виділила для них велику кімнату. Туди влізли всі речі для дитини, ліжечко, при цьому залишилася ще купа місця. Попросила невістку прямо, щоб вона питала в мене, якщо їй щось буде потрібно. Щоб не було таємниць, сором’язливості та недомовок.
Домовились, що так і буде. Але потім почалося таке, що не можна було й уявити.
Катя з енергійної та цілеспрямованої дівчини перетворилася на саму натуральну квочку. Вона набрала вагу, взяла в звичку постійно розмовляти з дитиною вголос і стала дуже навіть сонною. Я впевнена, що такі зміни сталися вже після появи малюка. Я ж спілкувалася з нею раніше. Абсолютно інша людина була.
Я запропонувала взяти відпустку, щоб побути якийсь час із онуком. А вона могла б повернутися на роботу і знову відчути себе у своїй тарілці. Прокинутися від цього постійного сну. Але Катя відмовилася. Сказала, малюкові потрібна мама, а їй приємно займатися домашніми справами, то все буде добре.
Зізнаюся, домогосподарка з неї чудова. Квартира завжди чиста, приємно пахне. Холодильник забитий їжею, при цьому на кухні немає ніякого запаху. Я її, коли жила сама, взагалі не використовувала. Може, хіба приготувати каву.
На першому поверсі нашого будинку є недороге кафе, переважно я харчувалася там. Але тепер, з таким достатком домашньої їжі, здається, я теж поправилася трохи.
Але мене все одно дратує ця сонна панночка. Невістка – людина хороша, я просто терпіти не можу саме цей її стан. Пішла нагріти молоко – заснула. Ми розмовляємо, настає п’ятихвилинна пауза – заснула. Дивиться фільм, з дитиною на руках – я вже бачу, очі заплющені.
Онук, до речі, засинає після неї. Якщо я прийду додому з роботи, а вона не спатиме, значить, сталося щось важливе.
Нечасто, але мені вдається поговорити із сином. Цих кількох хвилин вистачає тільки для того, щоби послухати його голос і переконатися, що з ним все добре. Я не збираюся витрачати зайвий час, щоб запитати, чи була Катя завжди такою, чи це в мене вже старече почалося. Але проблема таки є.
Я пробувала навіть найняти няню для онука, щоб у невістки був час піти зі мною до спортзалу чи на йогу, думала, може, це зуміє її підбадьорити, не вічно залишатися сплячою красунею з зайвою вагою. Але ні. Теж відмовилася. Аргументувала тим, що в цьому віці дитина повинна якомога довше бути з матір’ю.
Зрозуміло, що з дому її ніхто не гнатиме. Крім того, господиня з неї в рази краща, ніж я, і це, напевно, добре; але я бачила в ній когось на зразок своєї подруги, людину з величезним потенціалом. Думала, буде мені, як дочка. Ми могли б разом у відпустку їздити. Я познайомила б її з потрібними для бізнесу людьми.
А зараз дивлюсь і бачу звичайну рум’яну тітку. Яка нагодує, напоїть та спати покладе. Домосідка зі стажем та без усіляких перспектив. Декому таке підходить. Але мій син не такий, я це точно знаю. Що буде, коли він повернеться додому, а на нього тут чекатиме зовсім чужа людина, Гладка, сонна і пасивна?
Я бажаю своїй дитині тільки добра. І невістку теж не хочу кривдити. Я знаю, десь усередині вона все ще така, молода та енергійна. Але як її розбудити, як достукатися, я гадки не маю. Може, потрібен час і потім все якось само собою утворюється?
Але що якщо ні? Не люблю хвилюватися без причини, проте це дуже важливий момент. Залишається лише сподіватися, що Катя отямиться й прокинеться, бо якщо ні – син швидко когось іншого покохає.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
