fbpx
життєві історії
Коли син сказав, що збирається робити Аллі пропозицію руки і серця, я зраділа, і відразу ж дозволила їм поселитися в квартирі, яку до того часу здавали орендарям. І тут мені телефонує Євген, і розказує такі речі, що добре, що я сиділа в той час, а то б гепнулась прямо на підлогу. – Поки я жива, такого не буде! В результаті, ні Євген, ні майбутня невістка зі мною не спілкуються

Коли син сказав, що збирається робити Аллі пропозицію руки і серця, я зраділа, і відразу ж дозволила їм поселитися в квартирі, яку до того часу здавали орендарям. І тут мені телефонує Євген, і розказує такі речі, що добре, що я сиділа в той час, а то б гепнулась прямо на підлогу. – Поки я жива, такого не буде! В результаті, ні Євген, ні майбутня невістка зі мною не спілкуються.

Мені 55 років, у мене є син, якому 30. Коли Євгену було 15 років, пішов з життя чоловік. І ось я залишилася одна з сином підлітком на руках. Благо, шлюб у мене був вдалий. Ми з чоловіком разом багато працювали, щоб мати все і щоб для сина забезпечити майбутнє. А тому за 15 років шлюбу зуміли і собі купити квартиру і ще одну, щоб здавати в оренду, поки син маленький, а коли одружиться, то подарувати Євгену.

Хоч я і залишилася матір’ю одиначкою, я зробила все можливе, щоб вивчити сина, щоб Євген добре одягався, їв, ні в чому собі не відмовляв. Заміж я так і не вийшла. Не тому, що не хотіла сина ображати або ще щось. Просто не хотіла, мені достатньо було одного шлюбу, в якому я була щаслива. Вирішила далі себе повністю присвятити роботі.

І ось син мені повідомляє в 30 років, що в нього є дівчина і вони збираються відгуляти весілля. Я була дуже рада, все-таки вік у нього вже якийсь. Та й онуків вже хотілося. Дівчина його мені сподобалася, ось і вирішила зробити їм подарунок. Сказала, що квартиру їм віддам, яку здаю, щоб молоді спокійно собі жили, не орендували нічого.

Минуло пару місяців після весілля, квартиру я ще не встигла їм подарувати, вони просто там жили. Євген дзвонить і каже, що квартиру продають вони, а куплять на ці гроші автомобіль, підуть на орендоване житло. Я мало не впала, як стояла. Це як так? Адже ми все зробили з батьком, щоб забезпечити йому життя спокійне, а він вирішив це спустити просто так.

Ось я впала в нерви і сказала, що квартиру на нього не перепишу. В голові у нього ж немає мізків. Коли з’явиться – тоді й віддам квартиру. В результаті ні син, ні невістка зі мною не спілкуються. Я для них найгірша людина в світі. Все через те, що заборонила залишити себе без житла.

А що б ви зробили на моєму місці? Переписали квартиру, чи залишили все як є?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!