Коли тато зателефонував, і запропонував зустрітися, я погодилась відразу, оскільки мама вже натякнула причину. Я була на сьомому небі від щастя, адже ніколи не почувалася в квартирі свекрів, як в себе вдома. Вони могли в любий момент вказати нам з чоловіком на двері. Новиною я відразу ж поділилася з Євгеном, а він взяв, і мамочці все своїй розказав. Я була не в собі, коли почула. – Яка іпотека? Вам що, немає де жити?
Ми живемо у квартирі батьків мого чоловіка. Оселилися ми сюди одразу після весілля – вже минуло 12 років. За цей час кілька разів зробили ремонт, змінили меблі, прописали дітей. Проблем із родичами ніколи не виникало. Свекри мене з самого початку прийняли та шанобливо ставилися.
Нині вони живуть у заміському будинку. Чоловік допомагав їм будуватися і облагороджувати ділянку. Грошей в них достатньо для хорошого життя, але скаржитися вони на фінансове становище полюбляють.
У моїх батьків скромна двокімнатна квартира. Ще їм довелося забрати до себе бабусю, оскільки її здоров’я вже підводить, їй потрібен догляд та спокій.
Свою квартиру бабуся продала. (Вона була в старенькому будинку, і не дуже хорошому районі нашого містечка). Гроші за квартиру бабуся віддала моїм батькам. Тато запропонував мені взяти іпотеку, хоча б на однокімнатну квартиру. Він дуже переживає, що свекри будь-якої миті нас можуть попросити звільнити квартиру, і ми опинимося на вулиці.
Я дуже зраділа і поспішила розповісти про це чоловікові. Євген одразу ж доповів все це своїй мамі.
– Навіщо вам іпотека? У вас є квартира! – обурилася свекруха.
Вона запропонувала за ці гроші зробити капітальний ремонт у квартирі та їхньому будинку. Євген підтримав цю ідею, вони вже навіть бригаду почали шукати та сперечатися, де закуповувати матеріали.
Коли ми залишилися із чоловіком одні, я сказала йому, що проти. Тим більше ми могли обійтися без іпотеки, адже в мене ще деякий капітал є. Однокімнатну квартиру у новобудові можна взяти за ці гроші навіть у нашому районі, щоб дітям не довелося змінювати школу.
Євген не розумів моїх намірів. Мовляв, батьки скоро дарчу напишуть, тому нерухомість буде наша. Ага, наша… Його! Я відчувала себе ніяково, адже не хотіла сперечатися зі свекрами, але й вкладатися в ремонт не було бажання.
Я віддала татові гроші та попросила оформити іпотеку на себе. Запит не схвалили, але оформили споживчий кредит. Так ми купили квартиру. Зараз її здаємо в оренду та гасимо кредит із цих грошей.
Оформляти нерухомість на себе я не стала, щоб чоловік ні про що не довідався.
Євгену та його сім’ї я сказала, що бабуся зажадала повернути гроші. Мої батьки лише підтвердили цей факт. Я відчуваю себе ошуканкою, але я не хочу опинитися за бортом. Якби ці гроші ми заробили з чоловіком, я б їх легко віддала. Але моїм спадком так легковажно розпоряджатися не хочу.
Коли виплачу кредит, скажу, що батьки купили квартиру. Головне, щоб не відкрилися всі карти завчасно. Сподіваюся, Євген потім не наполягатиме на продажі нерухомості.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
