fbpx
життєві історії
Коли у нас народився Дмитрик, я була у декретній відпустці. Володя ніби й працював, але грошей завжди не вистачало. Одного дня він запропонував працювати віддалено на його, тільки но створеній компанії. Я погодилась. Після трьох місяців такої роботи я запитала у чоловіка, де моя зарплата. Володя сказав, що як мені не соромно, я працюю на сімейну справу, гроші будуть, коли я їх зароблю. І тут мене осінило

Сиділа в декреті, Дмитрику виповнилося пів року. З грошима була вічна халепа, ну ніяк не могли вилізти із бідноти:

Офіційна зарплата у мене була маленька, все було так скажемо, в конвертах, тому декретні були крихітні. А потім мене і зовсім звільнили. Володя став скупитися, не давав грошей навіть на найнеобхідніше: підгузники, ліки, їжу, стоматолога, став мені говорити, щоб і я йшла якісь гроші заробляти.

На моє запитання, куди подіти немовля, не відповідав. А потім він з другом закрутив бізнес і запропонував мені працювати в ньому з дому. За зарплату.

Я цілий день сиділа на телефоні, перед комп’ютером, при цьому весь побут був на мені, дитина – теж. Добре пам’ятаю, як однією рукою качала Дмитрика, іншою – мила підлогу, а вухом і плечем затискала телефон і домовлялася щодо закупівель. Коли син плакав, я залишала його одного в ліжечку, а сама закривалася на балконі і телефонувала клієнтам. Володя зі своїм напарником в цей час їздив по якихось “справах”.

Після трьох місяців такої роботи я запитала у чоловіка, де моя зарплата. Володя сказав, що як мені не соромно, я працюю на сімейну справу, гроші будуть, коли я їх зароблю.

Після того моменту я стала розумнішою. А точніше я почала працювати по-справжньому. Злила всю напрацьовану базу клієнтів конкурентам чоловіка, і вони мені запропонували у них працювати. Теж з дому і за реальну зарплату, та ще й таку, яка мені навіть не снилася. Я погодилася.

Через місять я вигнала свого чоловіка з дому, благо, квартира була моя. Розлучилися. На даний час я живу одна, виховую Дмитрика і ми живемо ні в чому собі не відмовляючи. Недавно взяла на роботу няню, і працюю в офісі в центрі міста.

За 6 років змогла просунути компанію і просунутися сама.

А Володя мій одразу ж переїхав жити до іншої жінки. Виявляється, він давно з нею зустрічався. Тільки тоді я зрозуміла, куди і до якої жінки йшли не лише всі його зароблені гроші, а й мої…

З подивом згадую перший рік сина, своє приниження, безгрошів’я, залежність. Тішуся з того, що маю зараз. Пишаюся собою неймовірно.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook