fbpx

Коли в день “Х” я побачила іменинницю, то була дуже здивована. З бабусиних очей мало не котились сльози. Але були вони не від радості та щастя. Коли бабуся згодилася на святкування дня народження в ресторані, ми дуже зраділи. В неї було важке життя, і бабуся, як ніхто інший, на це заслуговувала. Все я організувала, забула лише про “чудо” характер сестри

Коли в день “Х” я побачила іменинницю, то була дуже здивована. З бабусиних очей мало не котились сльози. Але були вони не від радості та щастя. Коли бабуся згодилася на святкування дня народження в ресторані, ми дуже зраділи. В неї було важке життя, і бабуся, як ніхто інший, на це заслуговувала. Все я організувала, забула лише про “чудо” характер сестри

– Люба, не допоможеш мені підібрати сукню?

З вуст бабусі ця фраза прозвучала дуже дивно і незвично: ні разу не бачила бабусю в сукні.

– Із задоволенням! – відповіла я, неабияк здивувавшись.

– Чекаю тебе завтра вранці. Пиріжки не обіцяю – фігуру бережу.

Сімдесятирічний ювілей повпливав так повпливав: жінка в будь-якому віці залишається жінкою. Має право людина купити собі сукню? Має!

Не пригадаю, щоб де-небудь було написано, що в повних шістдесят дев’ять років категорично заборонено купувати сукні.

Відразу після дзвінка бабусі я зателефонувала старшій сестрі. У неї є автівка, але звозити нас в торговий центр Андріана відмовилася, пославшись на прихворілу дитину.

Вранці, сидячи в таксі по дорозі до бабусиного дому, я подумки зважувала фасони, міркуючи, асортимент якого магазина нам більше підійде. Молодіжні бренди відкинула відразу – навряд чи під словом “сукня” бабуся мала на увазі якусь блискучу міні.

Щось в міру суворе, але ошатне. Або плювати на все, вік дозволить бабусі надіти все, що її душі буде завгодно? Гаразд. Її свято гряде – їй вибирати, вирішила я і заспокоїлася.

За п’ять хвилин до прибуття, я зателефонувала бабусі. Не встигла під’їхати до під’їзду, як вона вийшла. Дорога до торгового центру забрала ще десять хвилин.

– Бабцю, ти сама що хочеш? – втомлено запитала я після другого десятка забракованих нею нарядів.

– Я не знаю. Синє хочу. І ось це. І те, що першим міряла.

Ми довго не думали і скупили всі сукні, що сподобалися бабусі. Всі три штуки. Вона навіть не засмутилася, що грошей у неї залишилося всього-нічого.

— Один раз живу! По домівках відправилися щасливі і задоволені. На ювілеї бабуся повинна була бути красивою. Тільки “поблискотіти” бабусі не вийшло: вона приїхала в старому костюмі, що представляє собою піджак та брюки, з сумнівною претензією на ошатність.

– Бабцю? – не зрозуміла я.

– Потім! Все потім поясню!

І пояснила: сукні були здані назад в магазин. Андріана приїхала до бабусі і поплакалась, що її дитина виросла з торішнього зимового костюма, а новий купити нема на що.

До батьків за допомогою сестра не пішла – вони не так давно оплачували їй ремонт машини. Бабуся засоромилася: нових суконь собі накупила, а правнучці носити нічого, мерзнути в демісезонні буде. Грошей у бабусі не було, до пенсії пару тисяч залишалася, але Андріані цих грошей здалося мало. І розумна Андріана запропонувала з’їздити в магазин і повернути сукні.

Навіть не полінувалася, сама нашу бабусю звозила. Там же, в торговому центрі, і одежину для дитини придбала. Нову.

Я так розлютилася. Вирішила не псувати ювілей, але на наступний день все сестрі висловила.

– Навіщо їй в такому віці сукні? З собою, на той світ? А комбінезон дитині потрібен тут і зараз! – прошипіла сестра.

Андріана завжди така: дайте, допоможіть, виручіть. Сама живе у своїй квартирі, її колишній чоловік залишив, машина є, робота в наявності. Але все одно, всі повинні їй допомагати. Мама з татом, бабуся, я. Я поки вчуся, не працюю, зате годжуся на те, щоб з племінником сидіти, поки Андріана особисте життя влаштовує. І в покупці суконь Андріана собі не відмовляє, вважає, що вони благотворно впливають на це саме особисте життя.

Я почала шукати собі підробіток, щоб заробити гроші і купити бабусі сукні. І батькам на сестру наскаржилась. Мама сказала, що Андріані реально потрібніший зимовий одяг для дитини, а сукні для бабусі вона назвала дурною примхою. Зате тато відразу дістав гаманець і запитав: – Скільки треба, щоб знову все купити? Від трьох суконь бабуся відмовилася, попросила повернути одне, синє. Найгарніше.

Я вчуся останній рік, потім влаштуюся на роботу і скуплю для бабусі всі сукні, які їй сподобаються. Адже вік – не перешкода для суконь.

Фото ілюстративне – freepik

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page