Коли в домофон подзвонили, і не раз, я була розлючена: Даринка тільки пів годинки, як заснула. Я так хотіла, щоб коли прийдуть ці рідкісні гості, вона була в гарному гуморі. Моя сестра Ліза, як тільки зайшла в квартиру, стала командувати: Принеси тапки! Де рушник? А потім ще краще почалося. – Як ти свою Даринку виховуєш? Їй вже рочок. Вона має сісти в куточку і гратися, а не проситися весь час на ручки!
– Чому Даринка плаче? Я можу з нею посидіти, поки ти готуєш на кухні. – дивувалася моя старша сестра.
А в цей час моя однорічна донечка піднімала до мене ручки і плакала. Вона не захоче, щоб з нею сиділа незнайома тітка, яку бачить вперше.
У нас з Лізою різниця в 14 років. Бачимося ми рідко. І в цей раз вона вирішила приїхати до мене в гості, але не одна, а зі своєю дорослою донькою. Я з нетерпінням їх чекала. Поклала свою Дарину спати, а сама стала готувати частування.
Тут зацвірінькав дзвінок домофону, хоч я попередила сестру, щоб телефонувала. Моя крихітка прокинулась. Довелося взяти її на руки і йти зустрічати гостей. А в домофон дзвонили вже вдруге. Поки відкривала двері, почула незадоволене бурчання старшої сестри:
– Ось це ви чекаєте гостей і так довго возитеся!
Коли вони увійшли, Ліза поцікавилася:
– Ще й обніматися будемо?
– Обов’язково, – відповіла я і однією рукою обняла сестру.
– Ну хто так обіймається? Не можеш хоч на хвилину залишити свою принцесу?
З боку сестри це виглядало як жартівливе зауваження, але мені стало неприємно.
А потім включився командний тон:
– Подай вішалку! Принеси нам тапочки! А де рушник для рук?
– Все є, але не все відразу!
– Так, давай-но сюди свою принцесу.
– Вона відразу до незнайомої людини на руки не піде.
– Ох і виховали!
У таких інтонаціях ми жили кілька днів. Мені повідомили, що я надто розпестила свою Даринку. Мене терміново потрібно вчити, як виховувати дітей.
Ліза дивувалася, чому однорічна дитина не в змозі сама погратися, поки я зайнята вечерею. У неї діти постійно перебували в манежі і нікому не заважали. Моїй доньці весь час щось потрібно і з нею незручно гуляти по місту і ходити по магазинам. Зате у Лізи діти могли кілька годин сидіти в колясці і не вередували. Сестра зробила висновок, що моя дочка дика і не хоче спілкуватися навіть з рідною тіткою. А у неї діти могли навіть переночувати з сусідкою, якщо сестрі потрібно було їх залишити.
Моя Даринка прокидається від будь-якого шуму, а її діти спали навіть під час весілля з гучною музикою і танцями. Моя дочка може заснути лише поруч зі мною. У сестри діти самі засипали в ліжечках. А ще, їй не сподобався мій невихований кіт! Він у себе вдома і не слухав її зауважень, а спав там, де йому подобається. До того ж він весь час крутився під ногами і лякав Лізу своєю несподіваною появою. На її думку, кіт повинен себе вести скромно і не заважати гостям.
У підсумку я не витримала і висловила сестрі все, що накопичилося:
– Дитина моя тобі не догодила, кіт не вихований, а я погана господиня.
Ліза була розгублена, але потім стала виправдовуватися і хотіла перевести все в жарт. Поговорили з нею по душам, поплакали і заспокоїлися.
Ось така у мене рідня. Скучно не буває…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
