fbpx
життєві історії
Коли в мене народилися діти, моя мама пішла на пенсію, допомагала мені у всьому, можна сказати, присвятила себе онукам. Так само тепер роблю я, все – для онуків. А от свати ведуть себе зовсім інакше, навіть не на всі свята подарунки дітям дарують. Ще й кажуть, щоб я до них менше лізла

Моя мама показала мені свого часу приклад любові до онуків, вона допомагала мені у всьому з нашими з чоловіком двома дітками.

Дочка наша старша вже вийшла заміж, у них з зятем двоє діток.

І я, як і моя мама свого часу, весь час, який тільки можу, присвячую онукам, допомагаю родині дочки. І гроші даємо їм, і онучат няньчимо з чоловіком. На всі свята стараємося дарувати дорогі подарунки, я багато гуляю з онуками, забираю меншого з дитсадка, зі старшою уроки роблю… Кожної вільної хвилини їду до дітей в інший район міста, щоб приділити їм увагу, допомогти.

У сватів же – інша “політика”. Женили вони сина – а він у них один – і, як кажуть, – умили руки. Спілкуються з онуками, коли тільки дочка з зятем їх самі про це попросять або привезуть малих. Подарунків я взагалі від них не бачу, окрім як на дні народження онуків. Зате свати собі ремонт зробили, на моря їздять щороку.

Не знаю, не розумію я такого.

А недавно бачилися зі свахою, так вона мені знаєте, що заявила?

Щоб я менше до дітей лізла, що вони самі скажуть, якщо їм моя допомога потрібна буде, що, мовляв, вони через моя увагу не можуть жити самостійним життям.

Я дуже образилася, бо це не справедливо. Якби я їм заважала, дочка й зять мені б сказали, хіба ні?

Автор – Олена М.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook