fbpx
життєві історії
Коли в Одесі пролунали перші вибухи, ми одразу запросили тітку Галю з дітьми, поселили в себе, я допомогла з роботою. Ми з чоловіком та донькою живемо у 3-кімнатній квартирі. Тому місця мало вистачити на всіх. Остапа понесло! Краще не знати, що було далі. Квартири у Києві у нього не було. У мене дар мови відняло

Коли в Одесі пролунали перші вибухи, я одразу зателефонувала своїй тітці Галі та покликала її до себе. Галина має двох дітей. Цього року двійнята пішли до першого класу. Я розуміла, що беру на себе велику відповідальність. Але зробити інакше просто не могла.

Ми з чоловіком та донькою живемо у 3-кімнатній квартирі. Тому місця мало вистачити на всіх. Я хвилювалася за своїх родичів. З тіткою у мене з дитинства особливий зв’язок. Тому я відразу собі вирішила: якщо щось піде не так, я зроблю все, щоб перевезти її сім’ю до Києва.

Тітка погодилася відразу ж. Вона розуміла, що їхати їй більше нікуди. Її чоловіка не стало кілька років тому, і Галя сама витягувала дітей, працювала на 2 роботах. Коли почалося все це, вона втратила ще й роботу. Я відчувала, що повинна допомогти галині. Хто як не я?

Спочатку все було добре. Ми з тіткою насамперед почали обирати для дітей школу. Найзручніше було оформити їх до того ж навчального закладу, куди ходить моя донечка Соломійка. Так і вчинили.

Потім ми з чоловіком знайшли для тітки роботу. Галя сказала, що готова робити все, що потрібно. Звичайно, я не планувала брати з неї плату за оренду нашого житла чи щось таке. Ми домовилися, що тітка скидатиметься з нами на комуналку. Цього було достатньо.

І все було начебто непогано. Діти пішли до школи, життя помалу йшло своєю чергою. Але нещодавно мій батько, який мешкає в селі під Києвом, повідомив, що він серйозно занедужав. Настільки сильно, що йому треба якийсь час провести на стаціонарі у місті. А потім бажано перебувати у квартирі під наглядом.

Звичайно, він насамперед зателефонував мені. По-перше, йому потрібні були гроші. По-друге, моя допомога під час відновлення. Квартири у Києві у нього не було, тому зупинитися він міг лише у нас.

Як я можу відмовити рідному батьку? Я почала думати, як найкраще вчинити. У нашій квартирі живе тітка з Галина дітьми, я, мій чоловік та наша донька. Разом 6 людей. Враховуючи, що в нас трикімнатна, місця мало вистачити. Ну, з натяжкою, але все-таки.

Але коли я повідомила, що скоро до нас переїде тато, тітка Галина обурилася. Справа в тому, що з моїм батьком у них завжди стосунки були натягнуті. Кілька років тому вони серйозно поконфліктували і з того часу майже не спілкувалися.

Галя заявила, що з моїм батьком під одним дахом не житиме. Мовляв, я мушу йому відмовити. У мене дар мови відняло. І це після всього, що ми з чоловіком для неї зробили! До речі, він був присутній під час цієї сцени, і вона йому дуже не сподобалася.

Чоловік не витримав і сказав:

– Ми запросили вас до нас, оплатили вашу дорогу, не беремо з вас гроші за оренду житла. Моя дружина крутиться як білка в колесі, щоб у вас із дітьми все було добре. А ви вважаєте, що можете ще права качати?

І тут, як кажуть, Остапа понесло! Краще не знати, що було далі. Стільки лемету і криків у нашій квартирі я зроду не чула. Добре, дітей не було вдома. Тітка дуже сильно образилася, називала нас дріб’язковими та меркантильними.

Не знаю, як вирішувати цю проблему. Тітці Галині додому повертатися зараз ну ніяк, самі знаєте, як там зараз. Та й діти тільки-но освоїлися і звикли в новій школі. А своєму батькові я не відмовлятиму. Хоч ти трісни!

Тож або нехай Галина змириться, ну або вирішує сама житлове питання. Ну а як ще?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.