fbpx

Коли Василь почав одягатись я помітила, що в нього досить тоненька курточка, вона геть не зимова. А взуття мене взагалі спантеличило. Він приїхав у кросівках, а на дворі одинадцять градусів морозу. Питаю племінника, як тебе мама так відпустила, а у відповідь почула: “Їй байдуже”. В мене була запасна куртка і старе взуття сина, тому я одягла його на прогулянку тепленько. А вже наступного дня ми всі разом автівкою поїхали в село. Сестра мені лише сказала: “Син мені не жалівся, що йому холодно!”

Що таке для кожної жінки бути мамою? По переду великі зміни і приємні турботи. Хоч, не для всіх однаково.

Нещодавно до мене в гості завітав мій племінник Василько.

Це син моєї двоюрідної сестри. Від побаченого мені стало дуже сумно. Я й уявити собі не могла, наскільки мама може бути байдужою до своєї дитини.

Живемо ми з чоловіком і нашим синочком у маленькому містечку. Квартира в нас трикімнатна, тому місця нам достатньо, щоб навіть прийняти і переночувати гостей.

Хоч ми і не живемо заможньо, а більше так, я би сказала, середньо. Про те в нас завжди є що смачно поїсти, чистота і затишок в оселі.

Син наш вже навчається у восьмому класі, хлопець з головою, читає багато книжок, а ще любить займатись боксом.

Коли ми приїжджаємо в село до моїх батьків, то неподалік живе моя двоюрідна сестра, в неї син одного віку з моїм, тому наші хлопці друзі з дитинства.

Сестра моя, така пафосна жінка, ми за характером дуже різні. Я така сімейна, люблю домашню обстановку. А мою сестру завжди тягне на якісь пригоди.

Вона любить мандрувати, та не з чоловіком і сином, а зі своїми подружками. А ще моя сестра, як я зрозуміла, мало цікавиться життям сина.

Чоловік її вже два роки, як працює за кордоном, а син школяр.

Нещодавно мій син Артем запросив Василя до нас погостювати на вихідні. Вони мали погуляти по місту, поглянути на новорічну атмосферу в центрі міста, тай щось смачненького поїсти, наприклад сходити у МакДональдс.

Я хотіла дуже тепло і гарно зустріти свого племінника. Щоб йому було приємно і запам’яталась поїздка до нас. Наготувала цілу купу смакоти.

Холодильник заповнила до верху. Василька ми з порогу зустріли теплими обіймами, потім смачна вечеря, тай хлопці пішли до кімнати.

Я їх не турбувала, адже хотіла, щоб вони трохи побули на одинці, адже вони обидвоє підліткового віку і в них є багато спільних тем для обговорення.

Ввечері побажавши хлопцям спокійної ночі, пішла до себе в спальню. На ранок зготувала смачнющий сніданок і хлопці почали збиратись на прогулянку.

На дворі справжня зимова казка. Сніг рипає під ногами, навкруги все засніжено і біло. Та коли Василь почав одягатись я помітила, що в нього досить тоненька курточка, вона геть не зимова, а більш така, на теплу осінь.

А взуття, то це мене взагалі просто спантеличило. Він приїхав у кросівках, а на дворі одинадцять градусів морозу. Питаю племінника, як тебе мама так відпустила, а у відповідь почула: “Їй байдуже”.

В мене була запасна куртка і старе взуття сина, тому я одягла його на прогулянку тепленько і хлопці щасливі пішли на огляд головної ялинки нашого містечка.

Наступного дня ми з чоловіком відвезли Василька додому автівкою.

Сестра моя мені лише сказала: “Він мені не жалівся, що йому холодно”.

Тай таке. Тепер сиджу і думаю, чому не пішла з племінником і не купила йому теплі речі.

Нехай це трохи і навантаження на наш бюджет, зате моє материнське серце було б спокійним за цю дитину. Бо безпека, здоров’я і комфорт моєї дитини в мене на першому місці.

А як у вас?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page