Ми до повномасштабного вторгнення жили з чоловіком на орендованій квартирі. Але після 24 вирішили переїхати в село до моєї мами. Вона живе одна, з татом давно розлучена. Я маю ще брата, але він живе в іншій області, вже одружений.
В нас маленька дитина. Марічці 9 місяців, тому я в декретній відпустці. Чоловік працює стоматологом. Він дуже мріє про свій власний кабінет, тому поки цього не сталося, працює не покладаючи рук.
В нас є автівка, тому Василь з самого ранку прокидається, їсть легкий сніданок і їде, а ввечері, близько дев’ятої приїжджає. Якщо заїжджає ще в супермаркет за продуктами, то взагалі дома десь близько десятої вечора.
Так сталося і декілька днів тому.
В дочки зараз дуже неспокійний період, лізуть зубки, погано спить, їсть, вередує.
Я ледь за нею встигаю. Мама також ще працює, але лише до обіду. Та незважаючи ні на що, вона мені сильно допомагати не хоче.
– То твій чоловік, ось і годуй чим хочеш!
Приготувати то я ще встигаю, а ось помити посуду – не завжди.
В раковині була гора посуду, але я валилася з ніг і вирішила помити її зранку.
Коли Василь прийшов з роботи я вже спала. Він знайшов чисту тарілку і поївши борщу, не поставив її в мийку.
Не знаю чому, але я не вважаю, що він зробив щось дуже погане.
Рано я прокинулась від вересків.
Мама бурчала на Василя, що той не помив після себе посуду.
– Ще чого не хватало! Я ще поруч з двома “спідницями” посуди в такій пізній год ні не мив! Ви розум маєте?
Потім чоловік прийшов зранку і мені вирішив нерви потріпати.
– Я більше так не можу. Переїжджаємо знову на орендовану.
Поті і мама прийшла пожалітися, що зять палець об палець не вдарить, щоб щось в тій хаті зробити. Але і його можна зрозуміти, він працює, щоб нас забезпечити. І я не робот, не можу все встигнути.
Я вже так замучилася з цієї обстановки. Розумію, що мама звикла жити сама, але ж можна якось і увійти в наше становище.
Навіть не знаю що робити. Може й справді переїхати, але так не хочеться з маленькою дитиною під тими сиренами…
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
