Звичайна сім’я. Він, вона і двоє дітей. Все як у всіх. Багато роботи, справ, турботи, будинок. Все було чудово. І все б нічого, але чому то він не хотів, що б вона була щасливою.  А роки йшли.

Але після появи дитини, все змінилося. Вони перестали разом ходити кудись. Навіть рідко гуляли всією сім’єю. Він завжди хотів бачити її в гарному настрої і дорікав якщо навпаки. А вона просто хотіла підтримки і опори, а постійно отримувала критику.

Ні, він був хороший. Він не мав поганих звичок, працюв, навіть допомагав з дітьми. Але їй все чогось не вистачало.

Якщо їй вдавалось кудись вирватися і відпочити душею, і вона поверталася додому в чудовому настрої, він обов’язково все портив. Для чого??

І він вважав, що не ображає її. Він вважав, що кожне сказане ним слово – це є правда. А на правду не ображаються. І чоловік має дружині говорити правду.

А вона хотіла просто бути вільною і щасливою. Але! Вона не могла. Вона ж мати. І вона їх любить. У неї є обов’язок. Про який вона завжди пам’ятвлв і все старалася для них робити.

Дітей, вона люила сильно, що ніколи не змогла б їх залишити, не дивлячись ні на що. А він? А що він? Вона не знає, що відчуває до нього. Запуталась. Або вже не знає.

Любов, прихильність або просто звичка?

І ось одного разу, він прийшов з роботи додому. А вдома тиша. У квартирі чисто, на плиті гаряча вечеря. Все як завжди. Без змін. «Напевно, що гуляють» – подумав він. Взяв телефон і набрав її номер.

Ні з першого, ні з другого разу йому не відповіли. «Напевно не може. Зайняті» – подумав він. І став займатися своїми справами.

Але коли він зайшов до кімнати, на середині столу лежав невеличкий аркуш паперу. На ньому було написано всього три слова. “Я втомилася. Пробач…”.

І тоді він зрозумів свою помилку…Зрозумів, що не првильно до неї ставився… Зрозумів, що невистачало її. Усе зрозумів, але вже пізно було.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.