Коли вітчим Стаса раптово пішов з життя, сумували всі, а найбільше мій чоловік. Та мабуть, передчуваючи свій стан, Віктор Валерійович встиг написати заповіт. Він все розділив порівну. – Як так, мамо? Стас не рідний син батька, а дісталось йому все, як і нам. – Через деякий час в нашій квартирі з’явилася свекруха. – Тепер “відробляйте” заповіт. Не знаю, чим Вітя думав. Його мати в поганому стані, сама за собою не догляне. Доведеться взяти вам її до себе.
***
Так уже склалося, що мого чоловіка свекруха привела на світ дуже рано, коли ще була незаміжня. Рідний батько Стаса, дізнавшись про те, що вона чекає дитину, тут же зник з життя моєї свекрухи. Так і виховувався Стас в повній байдужості, мати абсолютно не цікавилася життям сина. Але коли Стасу було 3 роки, свекруха все ж вийшла заміж.
Вона зустріла чоловіка, який невдовзі відкрив свою справу, якa досить швидко сталa процвітати, а в складні для країни часи вітчиму Стаса вдалося свій бізнес зберегти і навіть примножити. Вітчим Стаса був хорошою людиною. Так свекруха моя народила згодом ще двох дітей, дочку Любу і сина Тимура. Вітчим Стаса ніколи не виділяв нікого з дітей, однаково всім все купував, але і ременя міг всипати всім однаково, якщо звичайно, заслужили.
Вітчим любив всіх дітей і Стаса теж, на відміну від моєї свекрухи. Вона завжди ображала сина, говорила йому, дуже образливі слова. Свекруха казала, що взагалі не потрібно було його на світ приводити, що він, як біла ворона в їхній родині, а точніше навпаки, вони всі були світленькi, а ось Стас був смаглявий, в свого батька пішов. Природно, Люба і Тимур все це чули і самi так ставилися до свого старшого брата.
Вони ще з ранніх років всіляко ображали Стаса, і говорили, що він взагалі ніхто, що він вдячний повинен бути, що їх батько взагалі прийняв його, ще й забезпечує всім. Ось в таких умовах і виріс мій чоловік. Ніколи ні в кого допомоги не просив, завжди всього добивався сам. А потім він зустрів мене, звісно, свекруха мене не прийняла. Вітчим Стаса єдиний привітав нас, коли ми одружилися. Чоловік мені ще тоді говорив, що його вітчим найближча для нього людина.
Житла у нас свого не було, а свекруха допомагати звичайно ж, нам не збиралася. Але ми люди не горді, допомоги ні у кого не просили, ось і стали орендувати квартиру. В гості до нас тільки приїжджав вітчим чоловіка. І так вийшло, що через рік не стало вітчима. Це був сум для всієї родини, а ось вітчим мабуть відчував, і встиг написати заповіт. За яким будинок, в якому вони жили дістався моїй свекрусі, а ось кожному з дітей він оформив дарчі на двокімнатні квартири.
Так ми і стали власниками своєї житлоплощі. Звісно, що свекруха, що її діти були сильно обурені цим. Вони вважали, що Стасу дісталася квартира не заслужено. Але справа була в тому, що вітчим Стасу залишив ще один заповіт, який можна розкрити тільки через пів року. Цей заповіт був відносно всього бізнесу. Але незабаром про нас всі забули, і жили ми спокійно два місяці, нас ніхто не чіпав. А ось через два місяці до нас заявилася свекруха.
Вона заявила, що ми зобов’язані узяти до себе її свекруху, якщо вже нам дісталася квартира просто так, значить тепер ми і будемо відпрацьовувати. Справа в тому, що у вітчима Стаса залишилася мати, яка вже не могла за собою сама доглядати. Що Люба, що Тимур відмовилися брати бабусю до себе на проживання, не панська це справа, за бабусею прибирати і доглядати. Ми ж були не проти бабусі, до того ж вона завжди до нас добре ставилася.
Та й жінка вона виявилася з гумором, і навіть дуже цікавою і товариською. Вона не доставляла нам ніяких турбот, а навіть примудрялася приготувати нам з чоловіком вечерю, пересуваючись по квартирі на кріслі. Вона мені допомагала по господарству в міру своїх можливостей, але я і за це була їй сильно вдячна. У перший день, коли її привезли, то вона сказала, що вона спочатку хотіла жити тільки у нас, що її невістка сильно розпестила її онуків, а ось Стас хоч і не рідний їй онук, але найулюбленіший.
За пів року, які у нас жила бабуся Стаса, не було жодного дзвінка, ні від Люби, ні від Тимура, навіть моя свекруха ні разу не подзвонила і не приїхала провідати жінку похилого віку. Загалом, так минуло пів року, і нотаріус запросив усіх з сім’ї на оголошення заповіту.
В якому виявилося, що весь свій бізнес вітчим Стаса залишив своїй матері. І що тут почалося, Люба з Тимуром мало не пересварилися, сперечалися у кого тепер буде жити бабуся, туди ж ще і свекруха моя влізла, і ось вони втрьох влаштували цілий концерт, вирішуючи хто з них більше любить бабусю.
Але вона категорично відмовилася до кого-небудь з них переїжджати, а весь залишений їй бізнес вона подарувала Стасу. Звичайно ж, Люба і Тимур на чолі зі свекрухою намагалися спростувати це рішення в суді, але нічого у них не вийшло.
А незабаром ми дізналися, що Тимур продав свою квартиру за великі борги, і тепер він знову живе з матір’ю. Люба теж час даремно не втрачала і вискочила заміж, але після того як народила, залишилася одна. Тепер моя свекруха виховує онуку, а Люба намагається знайти собі чоловіка. А у нас все чудово, бабуся так і живе у нас і допомагає нам, займається вихованням онуків.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
