У Оксани та Ігора була така любов, про яку пишуть романи.
Дружили вони ще зі школи, з часом ця дружба переросла в щось більше. Все було б добре, та мама Ігора була, м’яко кажучи, не в захваті від обраниці сина, а все тому, що Оксана була з бідної сім’ї. Не таку невістку вона хотіла.
Стефа, як лише могла перешкоджала їхньому щастю. Одного разу навіть збрехала Оксані прямо в очі, тільки щоб це допомогло їх розлучити. Та Оксана була дуже доброю, милою дівчиною, вона як і всі хотіла жіночого щастя, любові, тепла та ніжності з боку чоловіка. Словом, всього того, чого їй так не вистачало в батьківському домі.
У Стефи було ще двоє синів, які, на її думку, вдало одружилися. Ними вона завжди гордилася і казала: “Ось був би ти мудріший, і одружився на доньці Кирила, то все життя, як вареник в масі б валявся, а тобі ось ту бідноту в жінки взяти захотілося”. Та Ігор мовчав, він кожною вільною хвилиночкою насолоджувався своєю Оксаною.
Час минав, у Ігора та Оксани народилися один за одним діточки. Жили вони, як і раніше, в домі Стефи, яка ніби вже й змирилася з “бідною” невісткою, та при можливості, все ж любила висказати тій, що не достойна її сина.
Все було б добре, та одного дня трапилася біда. Ігора не стало, а Осканка залишилася з двома дітками поруч зі свекрухою, яка лише чекає нагоди вигнати ту з хати. Прожили вони разом десь, ще пару місяців, і Стефа домоглася свого, не пожаліла навіть рідних онуків. Оксані не було куди йти і вона повернулася до батьків, які на той час сильно випивали, і не давали нормально жити доньці й онукам.
Оксана терпіла, а що їй залишалося ще робити. Їй часто снився Ігор, і казав: “Потерпи, люба, ще трошки потерпи. Я зроблю все можливе, лиш би ти з дітками була в безпеці”. Ці сни й підтримували Оксану на плаву, вона працювала і робила все, щоб дітям було добре.
Одного дня до Оксани прийшла свекруха, і почала благати, щоб та повернулася. Оксана спершу ніяк не могла зрозуміти, що ж таке сталося у Стефи, що та, так поміняла свою думку.
Коли вони сіли за стіл, свекруха попросила вибачення за все, що робила, а потім додала: “Ти знаєш, Оксанко, мені часто снився Ігор, і просив тебе повернути. Він казав, що якщо я цього не зроблю, найближчим часом, то захворію на важку недугу. Та я не вірила йому. І ось, все здійснилося. Я щойно від лікаря”.
Вона на колінах благала пробачити її. Оксана довго вагалася, та все-таки пробачила свекруху.
Вона переїхала з дітками до Стефи. Та, довго не думаючи, переписала свій будинок на невістку. Ні, легко не було, адже лікування займало багато часу та грошей, але спільними зусиллями Стефа таки стала на ноги. І до сьогодні живуть вони разом у мирі та злагоді.
Стефа кожного дня дякує сину, що навіть там, на небі, дав їй зрозуміти, як не чесно вона поступила по відношенні до невістки та онуків, а Господу за те, що дав шанс все виправити.
Автор – Наталя У
Спеціально для ibilingua
Передрук суворо заборонений!
Фото ілюстративне – expres.online
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook