fbpx

Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!

Попри те, що я не перший рік живу під дахом зі свекрухою, вжитися так і не можу.

Не знаю через що, але Олена Василівна мене незлюбила майже одразу. Можливо це через те, що в нас зі свекрухою різні погляди на життя і різні стандарти краси.

Олена Василівна все життя любила наряджатися і сукні, і спіднички. Незважаючи на те, що моя свекруха не молода, але досі ходить в салони і на манікюр і педикюр чи макіяж, та й зачіски час від часу робить.

Звісно, при святі я також гарно виглядаю, але частіше за все, одягаю значний і великий одяг, як модно тепер казати – oversize.

Я більше турбуюся за здоров’я зубів, за хороший стан мого волосся і шкіри, тож частіше буваю в косметолога ніж в салоні.

Але моя свекруха з самого початку вважала це непотрібною тратою грошей.

– Ти подивися на себе. Що тобі дають ті косметологи, одні гроші на вітер, а толку нуль. Я ось тебе за весь час жодного разу в сукні не бачила. Хіба це нормально?, – сказала якось Олена Василівна.

Знаєте я думала з появою доньки все зміниться, але ні.

Вікуся з’явилася рівно рік тому тож ми вирішили зробити невеличке свято і для нас і для неї.

Покликали друзів і подруг, та й про батьків не забули. Марина, моя найкраща подруга, допомогла мені підготувати свято. І ось все ніби добре пройшло, а після свята до мене на кухню підійшла свекруха.

– Ой, які гарні у вас друзі. Деяких я з дитинства пам’ятаю. Всі з часом стали краще виглядати. Всі, крім тебе. Ось подивися, яка в тебе Марина гарна. І сукня і зачіска, а ти все ніяк в форму не прийдеш, – звернулася до мене Олена Василівна.

Почалася суперечка, хоч я намагалася стриматися, бо дитина спить, але насправді в душі вирувала буря.

На мій захист став і мій чоловік Максим.

– Не смій так говорити про мою дружину і матір твоїх онуків. В мене вона має свою природню красу, а твою ж можна й салфеткою стерти, мамо! – сказав чоловік.

– Я тебе ростила, я тебе годувала, а ти ось так. Ну подивимося, подивимося до кого ви прибіжите, як треба буде з малою сидіти. Подумаєш завелися тут. На правду не ображаються, – сказала свекруха і пішла чимдуж з квартири.

А потім і взагалі зчинилася “буря”. Тепер свекруха чекає від нас вибачень і грозиться тим, що не буде сидіти з онукою.

Це взагалі нормально?

Що ви думаєте про те, що я б мала вже повернутися до форми? Чи варто переступити через себе і вибачатися перед Оленою Василівною?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page