Коли всі однолітки Руслана створювали сім’ї, той був під впливом своєї матері, і вправно виконував її волю. – Не пара вона тобі. Не спіши. Колись і на твоїй вулиці буде свято. Краще пізніше, але на хорошій женишся. – Через таке ж “сито” мама “просіяла” і Катерину, в яку Руслан був закоханий по вуха. – Мамі видніше, – думав він
Руслан був моїм однокласником, успіхами в школі похвалитися не міг, але за характером був спокійний, не те що багато однокласників, забіяки і задираки.
Він щоранку возив на велосипеді бабусі бідон з молоком. Його мама працювала продавцем в магазині. А тоді, в пору дефіциту, вони вважалися дуже заможною сім’єю, вона завжди при завезенні нового товару відбирала щось собі, а вже потім в продаж, що залишалося.
Руслан закінчив школу, вступив до технікуму зв’язку, а закінчивши, повернувся додому, в село, влаштувався працювати на телефонну станцію.
Час минав, однокласники поженилися, стали батьками, а Руслан все ніяк не міг знайти собі пару. І не тому що вередував, а тому що будь-яка кандидатура не підходила його мамі.
То біднота, то щось не красива, то ще щось.
Одного разу Руслан їздив у відрядження по області, і познайомився з Катериною. Все нічого, але у неї косило одне око. Руслан привіз її додому, познайомив з мамою.
Катерина не розчулила серце мами, вона забракувала, і нічого не залишалося робити Руслану, як розійтися з коханою.
Так Руслан залишився одинаком. Було кілька спроб створити сім’ю, але вони ні до чого не привели. Мама суворо стежила, щоб син не вибрав собі погану дружину.
І Руслан почав потихеньку заглядати в чарку. Спершу на вихідних, потім кожен день, а потім і зовсім занурився у цю справу.
Мама не знала що робити. Однак, до лікарів його не затягти. А Руслан продовжував свою справу, в компанії з однокласником, Миколою, у якого старша дочка з’явилася на світ з особливими потребами.
Першим Микола зі світу пішов, а за ним і сам Руслан, уві сні, тихо, як і жив. І було йому трохи більше сорока.
Його мамі і в голову не приходило, що її стараннями не склалося життя сина, вона вважала, що він сам вибрав таке життя. А мені завжди було його шкода, не вистачило сміливості піти наперекір строгій мамі. А він був не поганою людиною, не злим, спокійним, і дуже нещасним…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
